Слухаєш українську — і ловиш себе на думці: щось у ній є рідне до кісток. Наче вона не просто для спілкування, а для співу душі. Але коли ж вона з’явилася? І як це сталося, що ми тепер говоримо саме так?
Витоки — ще з Київської Русі
Усе почалося дуже давно. Ще до князів і хрестів. Люди на території сучасної України вже мали спільні слова, які поступово ставали мовою. З приходом Київської Русі ця мова трохи "офіціалізувалась" — стала писемною, почала розвиватись у літописах.
Але мова — це не лише книжки. Це — базар, вечорниці, весілля, пісня в полі. І саме в народі почала з’являтись та "жива мова", яку ми впізнаємо й досі. Згодом — особливо після занепаду Русі — мова на наших землях почала "відходити від батьківського дому" і розвиватися самостійно. З’являлися свої слова, звучання, вимова. Так народжувалась українська. Більш детально дізнатися, як саме та коли виникла Українська мова можна дізнатися зі статті на сайті optima2000.
Чи була вона завжди "українською"?
Тут цікаво. Бо офіційно мовою "українською" її довго не називали. Казали — "руська мова", "проста мова", а пізніше — "малоросійська". І лише у ХІХ столітті, з приходом українського національного відродження, все стало на свої місця: так, це українська.
Не останню роль у цьому зіграли діячі культури: Шевченко, Куліш, Франко, Лесі Українка. Вони не просто писали — вони захищали мову, вишукували слова, збирали фольклор, створювали літературну норму.
Особливості, які формували мову
Українська не розвивалась у вакуумі. Її "формували" події, люди й навіть вороги, які намагались її знищити. І все ж вона вижила. І стала ще глибшою, соковитішою.
Серед головних чинників розвитку:
- вплив давньоруської мови;
- особливості говірок і діалектів (Полісся, Галичина, Слобожанщина тощо);
- заборони (Емський указ, Валуєвський циркуляр), які лише додали впертості;
- фольклор: пісні, казки, приказки, які передавались поколіннями;
- вплив інших мов — польської, татарської, румунської, навіть турецької.
А що зараз?
Сьогодні українська — це не просто "мова", це маркер. Вона стала символом стійкості, гідності, любові до свого. Особливо після 2014 року та повномасштабної війни у 2022-му — українська перетворилась на внутрішній вибір кожного.
І знаєте, що найцікавіше? Вона все ще росте. Додає нові слова, оживляє старі, змінюється разом з людьми. І водночас лишається такою самою — живою, співучою, нашою.
