Посуд для запікання: https://dana.com.ua/horshchyky-dlia-zapikannia/

Для 4 порцій беру:

  • 1 кг картоплі
  • 3 столові ложки олії
  • 1 чайну ложку солодкої паприки
  • 0.5 чайної ложки сушеного часнику
  • 0.5 чайної ложки чебрецю
  • сіль
  • чорний перець
  • 1 невеликий зубчик свіжого часнику
  • зелень для подачі

Картоплю добре мию щіткою. Чистити її не обов’язково – саме тоненька шкірка дає той самий сільський характер і приємну скоринку. Нарізаю бульби великими часточками приблизно однакового розміру. Це важливо: якщо частина шматочків буде дрібною, вони пересохнуть раніше, ніж великі встигнуть пропектися.

Нарізану картоплю промиваю холодною водою, а потім дуже добре обсушую рушником. Зайва волога – ворог рум’яної скоринки. Якщо картопля мокра, вона спочатку париться, а не запікається.

У мисці змішую олію, паприку, сушений часник, чебрець, перець і сіль. Додаю картоплю та перемішую руками, щоб спеції тонко вкрили кожну часточку.

Тепер мій улюблений момент. Глиняний горщик не розігріваю окремо. Викладаю картоплю в нього одним шаром, наскільки це можливо, накриваю кришкою і ставлю в холодну духовку. Глина поступово нагрівається, тому не отримує різкого температурного удару.

Вмикаю духовку на 190 градусів. Перші 30 хвилин картопля готується під кришкою. Так вона стає м’якою всередині. Потім кришку знімаю, обережно перемішую часточки і повертаю горщик у духовку ще на 25-35 хвилин.

Не треба перевертати картоплю кожні п’ять хвилин. Дайте їй спокійно підрум’янитися. Якщо хочеться більш виразної скоринки, останні 5 хвилин можна підняти температуру до 210 градусів, але тільки якщо ваш горщик призначений для такого нагрівання.

Як перевірити готовність? Проткніть найбільшу часточку дерев’яною шпажкою або ножем. Усередині вона має бути м’якою, а зовні – золотистою.

Свіжий часник додаю вже після духовки. Дрібно натираю один зубчик, змішую з гарячою картоплею і залишаю на хвилину під кришкою. Аромат виходить зовсім інший, ніж якби часник запікався весь час.

Перед подачею посипаю зеленню. До такої картоплі чудово підходять домашній соус зі сметани, маринована цибуля або просто солоний огірок.

І ще одна дрібниця, за яку я люблю глиняний посуд. Горщик довго тримає тепло, тому картопля не холоне одразу після того, як її поставили на стіл. Вона ніби продовжує жити ще кілька хвилин – шурхотить скоринкою, пахне спеціями, збирає всіх на кухні.

У цьому і є її особлива енергетика. Нічого складного: картопля, кілька спецій і трохи терпіння. Але з глини виходить не просто гарнір. Виходить та сама їжа, яку хочеться їсти повільно, прямо з горщика, і неодмінно взяти ще одну часточку.

Є ще одна хитрість, якщо картопля водяниста. Після нарізання залиште її на 10 хвилин у холодній воді, потім промийте й ретельно висушіть. Крохмаль частково змиється, і поверхня краще запечеться. А ось молоду картоплю я так не замочую – у неї й без цього тонка шкірка та ніжна текстура.

Якщо горщик невеликий, не набивайте його доверху. Краще взяти два й залишити між шматочками трохи простору. Гаряче повітря тоді циркулює краще, а скоринка виходить рівномірною.