7 червня Православна Церква урочисто святкує пам'ять святителя Інокентія, архієпископа Херсонського

Архієпископ Інокентій, в миру Іван Олексійович Борисов, народився в місті Єльці в 1800 році в сім'ї священика Успенської церкви Олексія Борисова. У батьківському домі Іван вивчив слов'янську абетку, часослов і псалтир, а також навчався письму.

У 1819 році Іван Борисов закінчив курс семінарського навчання з чудовим успіхом і поступив у Київську Духовну Академію. Тут він віддався вивченню наук з таким ентузіазмом, що іноді цілі ночі проводив за книгою.

Підкоряючись внутрішньому покликанню, більш всього він займався складанням та обробкою проповідей.

У 1823 році двадцятитрьохрічний Іван Олексійович закінчив повний курс академічного навчання першим магістром і був визначений у Санкт-Петербурзьку Духовну Семінарію на посаду інспектора і професора Церковної історії, але не минуло й трьох місяців, як він зайняв і посаду ректора Санкт-Петербурзького Олександро-Невського Духовного училища. Тут же він прийняв постриг в чернецтво з ім'ям Інокентій і був висвячений в ієромонаха.

У грудні 1824 року отець Інокентій призначається бакалавром богословських наук в Санкт-Петербурзької Духовної Академії, а через кілька місяців її інспектором і екстраординарним професором. У березні 1826 року він возведений у сан архімандрита.

У 1836 році 21 листопада в Казанському соборі Санкт-Петербурга в день Введення в храм Пресвятої Богородиці відбулася хіротонія архімандрита Інокентія в єпископа Чигиринського.

У березні 1840 року він призначається на кафедру єпископа Вологодської єпархії. Тут він залишався 9 місяців і потім був переміщений в Харківську єпархію.

Служіння його в Харкові тривало близько семи років. За цей термін він відновив Охтирський та Святогірський монастирі, відкрив Нікольську жіночу обитель. Владиці належить ідея установи урочистого хресного ходу в Харкові з нагоди перенесення в місто з Курязького монастиря чудотворної ікони Божої Матері.

У 1845 році Владика возведений у сан архієпископа і через 3 роки призначається в Херсоно-Таврійську єпархію.

В останні роки свого святительства преосвященний Інокентій брав живу архіпастирську участь у скорботах Кримської війни і мав надзвичайно благотворний вплив на воїнів. Велич духу святителя Інокентія виявилася і у відвідуванні ним страждальців-воїнів в лазаретах, в яких лютував заразливий тиф.

Під час битв він обходив ряди військ, підбадьорюючи героїв. Посилені труди і тривоги надломили здоров'я славного архіпастиря.

Владика захворів, перебуваючи у Севастополі, і на зворотному шляху в Одесу помер у Херсоні 25 травня 1857 року в світле свято Живоначальної Трійці.

Канонізований Руською Православною Церквою в 1997 році.