Містична Житомирщина: Перший православний замковий монастир

20 вересня 2000 р. Житомирське єпархіальне управління УПЦ і ВАТ «Червонській цукровик» склали угоду про безоплатну передачу у власність єпархії садиби колишнього власника Червонського цукрового заводу Терещенка.

Приміщення були прийняті на баланс Житомирської єпархії в напівзруйнованому стані без вікон і дверей.

З благословення Преосвященного Гурія, Єпископа Житомирського і Новоград-Волинського з жовтня 2000 року в садибі розмістився скит Житомирського жіночого монастиря святої преподобномучениці Анастасії Римлянині.

21 січня 2001р. Преосвященнішим Єпископом Гурієм в приміщенні колишнього палацу був освячений домовий храм на честь святих Царствених мучеників, в якому почалися відбуватися регулярні богослужіння.

Після клопотання Преосвященного Єпископа Гурія на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви від 22 січня 2001 р затвердили благословити відкриття Свято-Різдва Христова Червонського жіночого монастиря в смт. Червоне Андрушівського району Житомирської області.

24 квітня 2001 р Державним комітетом України у справах релігій був зареєстрований Статут Свято-Різдва Христова ЧЕРВОНСЬКИЙ жіночого монастиря Житомирської єпархії УПЦ.

Історія монастиря - історія замку

Довгі роки землі, що оточують сьогодні село Червоне, належали відомим польським шляхетським родам.

За архівними матеріалами, поданими в музеї села в Червонському СШ, селище було засноване в 1624 р брест-литовським воєводою Яном Тишковичі. Завдяки хитросплетінню родинних зв'язків і шлюбів в XVІІ-XVІІІ століттях, яке завершилося весіллям Хелени Лешніцкой з Францішком Ксаверій Грохольським, брацлавського земського судді, маєток перейшов до магнатів Грохольських. Після смерті в 1792 р Францішка Ксаверія його володіння в Червоному разом з іншими маєтками перейшли до його сина, Яну Непомуцену, а потім і до його онукові Адольфу, який був членом польського сейму. Саме він, Адольф Грохольській, почав тут будівництво великої резиденції - замку-палацу - в неоготичному стилі.

Граф Грохольській активно брав участь у повстанні під проводом Костюшка проти царя. Після поразки повстання всі учасники були піддані розправі. Маєток графа Грохольського конфіскували на користь царської скарбниці. Пізніше маєток в Червоному було записано на його другу дружину - Ванду Радзивіл, яка після смерті чоловіка продала його з недобудованим будинком Миколі Терещенку, а сама виїхала за кордон. Червоне перебувало у власності родини українських цукрових магнатів до революції 1917 р, після якої палац був розграбований.

На початку 1920-х в будівлі розміщувалася спецзаклад для утримання безпритульних. В результаті їх лихого поведінки в будівлі сталася пожежа. Вже пізніше на території маєтку організували ФЗУ (фабрично-заводське школу) фахівців для цукрових заводів з дворічним навчанням. Потім ФЗУ трансформували в ПТУ цукрової промисловості, яке проіснувало до початку 1990-х. В середині 1990-х будівлю замку було вдруге розграбовано - набагато значніше, ніж при першому розграбуванні 1917 р. - і в такому жахливому занедбаному вигляді дістався нащадкам - з 2001 р в приміщенні розмістився жіночий монастир.

n 1506176 1

АРХІТЕКТУРА ЗАМКУ-ПАЛАЦУ

Будівлю палацу побудовано невідомим архітектором в стилі англійської готики (неоготика). Відповідно до першого проекту це був симетричний триповерховий палац - витягнутий (довгастий) чотирикутник з восьмигранной вежею на головному фасаді і двома чотиригранними вежами, прилеглими до бічних фасадів. Однак, будівництво замку за планом Адольфа Грохольського завершено не було. При нових господарях (Терещенко) палац - розширено і надбудований поверх з зимовим садом, в результаті чого будівля набула нерегулярний характер. Замок виглядає досить містично.

ПЕРШИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЗАМКОВИЙ МОНАСТИР

24 квітня 2001 р Державним комітетом України у справах релігій був зареєстрований Статут Свято-Різдва Христова Червонського жіночого монастиря Житомирської єпархії УПЦ.

За період існування монастиря силами кількох монахинь і прихожан було частково відремонтовано приміщення Храму, а також - кілька келій, встановлені кілька вікон і дверей. Через значущості руйнування будівлі, відсутність коштів і фізичних можливостей на його відновлення, а також малу чисельність трудящих, практично нічого більш не було відремонтовано, і тому будівля продовжує занепадати.

В даний час указом єпархії намісником монастиря призначений архімандрит Тимофій з цього моменту в монастирі безперервно йде робота з очищення та благоустрою території монастиря, зачистці і прибирання приміщень замку і підготовці до необхідного ремонту будівлі - в першу чергу будівлі терміново необхідно провести ремонт даху, а для мінімального функціонування монастиря - відремонтувати ще кілька приміщень для збільшення чисельності насельниць до 10-15 чоловік.