Як виникла церковнослов'янська мова та чому вона звучить в Україні під час лiтургiй

"Слово было Бог... Бог бе Слово..." - так звучать цiєю мовою вiдомi рядки з Бiблiї
I хоча церковнослов'янську вважають мертвою, а багатьом сучасним людям вона видається взагалi незрозумiлою, у деяких храмах i нинi використовують лише її.  
- Та як з'явилася церковнослов'янська мова?  

- Церковнослов'янська мова є прямим продовженням старослов'янської, - каже Вiктор Мойсiєнко, доктор фiлологiчних наук, професор, завiдувач кафедри української мови Житомирського державного унiверситету iменi Iвана Франка. - Розрiзняють мiсцевi рiзновиди церковнослов'янської, або iзводи: чеська (моравська), болгарська, македонська, давньоруська (українська чи московська), сербська, хорватська глаголична, румунська...  
З iсторiї знаємо, що пiсля хрещення Русi на наших землях потрiбно було здiйснювати богослужiння. З того часу в нашу країну проникали книги з Болгарiї, написанi старослов'янською чи староболгарською мовою. У кожнiй церквi потрiбно було мати хоча б кiлька таких книг - Євангелiє, Псалтир, Апостол. Вiдповiдно, їх стали переписувати, множити. Тому, коли мiсцевий руський писар - полянин чи деревлянин - переписував книги, вiн вносив свої мовнi особливостi. Так i виникає руський iзвод старослов'янської мови, тобто церковнослов'янська мова руського iзводу. Найдавнiша така книга, переписана русином-українцем Григорiєм на руських землях, -- Остромирове Євангелiє (1056 - 1057).  

- Чому цю мову не використовували в побутовому спiлкуваннi?  

- Церковнослов'янська не була зрозумiлою на сто вiдсоткiв населенню. Цiй мовi були притаманнi свої синтаксичнi конструкцiї, форми окремих слiв, якi в побутовому мовленнi жителi, примiром, Овруча чи Iскоростеня не вживали. I фразу з Євангелiя вiд Iвана: "сънидоша оученїци єго на море и... въ лодью и идяхоу на онъ полъ моря" не розумiли нi древляни й уличi в ХI столiттi, нi полiщуки та покутяни й у ХХI ст. Так на нашi землi приходить нова лiтературно-писемна мова, i вона вiдрiзняється вiд мiсцевої розмовної.  

- Якi ще особливостi цiєї мови?   

- Оскiльки її створювали на пiвденнослов'янських теренах, то риси мiсцевої мови й лягли в її основу. Найвиразнiше вони помiтнi на звуковому рiвнi. Коли Кирило й Мефодiй з учнями перекладали книги з давньогрецької, то використовували типовi для їхнього дiалекту слова: брашно, град, враг, ношть, имящеє, аз. Цi пiвденнослов'янськi особливостi з часом усувалися й замiнювалися мiсцевими руськими: брашно ставало борошно, град - город, враг - ворог, ношть - ноч, имящеє - маючеє, аз - я.  

- Скiльки букв в алфавiтi цiєї мови?    

- Як алфавiт для цiєї мови використовували кирилицю та глаголицю. Кирилиця має 44 лiтери, з яких бiльшiсть за походженням грецькi: а, в, г, д, е, и, ї, к, л. Деякi слов'янськi звуки за допомогою графем грецької абетки неможливо було вiдтворити. Тому укладальники слов'янського алфавiту створили новi, слов'янськi букви: б "буки", ж "живiте", ч "черв", ц "ци". Усього 19.  

- Чому цiєю мовою й досi послуговуються в церквах?   

- Нинi лише в однiй Церквi й далi здiйснюють богослужiння чужою для пастви мовою - у Росiйськiй Православнiй Церквi та її українському вiдгалуженнi - УПЦ Московського патрiархату. Вони вважають її священною, гiдною для спiлкування з Богом.  Iншi українськi конфесiї - УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ — провадять богослужiння українською мовою. Адже ще апостол Павло в посланнi до коринтян повчав: "А тепер, як прийду я до вас, браття, i до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи вiдкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою".
Бiльшiсть християн дослухалася до мудрого вчення.