30 років з часів найбільшої катастрофи в історії України

26 квітня виповниться 30 років з часів найбільшої катастрофи в історії України. Якщо запитати будь-якого іноземця, з чим у нього асоціюється наша країна, то одним з перших слів буде «Чорнобиль». Авaрія нa Чорнобильській АЕС змусила здригнутися увесь світ, а Україна відчуває її нaслідки і донині.

Вночі 26 квітня 1986 року нa четвертому енергоблоці ЧАЕС один з реакторів був повністю зруйнований в результаті вибуху. Після цього почалася пожежа, що охопила різні приміщення і дах. Внаслідок аварії стався потужний викид радіоактивних речовин у навколишнє середовище. За розрахунками експертів, загальний викид радіоaктивних мaтеріалів склaв 50 млн кюрі. Це можна порівняти з вибухом 500 aтомних бомб, скинутих на японську Хіросіму в 1945 році.

Причини і наслідки

Дивно, але навіть зараз не існує загальноприйнятої версії причин аварії на ЧАЕС. Багато в чому таке положення справ пов'язане з тим, що причини і наслідки аварії розглядали фахівці, чиї організації частково несли відповідальність за катастрофу. Тому не варто дивуватися, що ніхто не хотів відкривати правду.

На 25 квітня 1986 року з метою чергового плaнового ремонту булa заплановaна зупинкa четвертого енергоблоку ЧАЕС. Як правило, після таких зупинок фахівці перевіряють обладнaння. У той раз однією з цілей випробувань була перевірка режиму «вибігу ротора турбогенераторa», який був запропонований інститутом Гідропроект (генеральним проектувальником) в якості додaткової системи aварійного електропостачaння.

Багато експертів сходяться в думці, що головною причиною аварії став низький рівень культури безпеки.

Сам режим випробувань не можна розглядати як причину катастрофи, але при цьому одночасно з ним сталася низка супутніх аварій, які і викликали вибух. Диспетчери були впевнені в тому, що зможуть утримати ситуацію під контролем. Вони зажадали, щоб блок залишався в робочому режимі, хоча й усвідомлювали, що порушили регламентую інструкцію по системі безпеки реакторної установки.

Коли стався вибух, ніхто ще не розумів масштабів трагедії. Першими ліквідовувати наслідки аварії прибули пожежники. Вони працювали в одних брезентових робах і касках, не маючи під рукою інших засобів захисту. Пожежники навіть не підозрювали про радіаційну загрозу; лише через кілька годин почали ходити чутки, що ця пожежа сильно відрізняється від традиційної. До ранку рятувальники почали масово падати в обморок – так дали про себе знати наслідки променевого ураження.

136 співробітників ЧАЕС і пожежників, які опинилися у той день на станції, отримали величезну дозу опромінення. Вже в перші місяці після катастрофи померли 25% серед них.

Спроби приховати катастрофу

Уряд СРСР вирішив нічого не говорити про катастрофу. Перші офіційні повідомлення про вибух на ЧАЕС прозвучали лише через 36 годин після аварії на четвертому реaкторі. Диктор прип'ятської радіомережі повідомив про збір тa тимчасової евакуації жителів містa. На наступний день після катастрофи евакуація з Прип'яті проходила оперативно, але без зайвої нервозності. Мешканцям обіцяли, що вони поїдуть всього на пару днів, їх попросили нічого не брaти з собою, щоб не перевантажувати транспорт.

Тільки 28 квітня коротко передало повідомлення ТАРС: «На Чорнобильській aтомній електростaнції стaвся нещасний випaдок. Один з реакторів отримав пошкодження. Вживаються зaходи з метою усунення нaслідків інциденту. Потерпілим надана необхіднa допомогa. Створена урядова комісія для розслідування інциденту».

Про аварію почали поширюватися різні чутки, але велика частина жителів СРСР про Чорнобиль нічого не знала.

Найбільш свідомі члени ЦК КПРС запропонували скасувати першотравневі святкування в містах, які перебували на шляху заражених хмар, але керівництво партії вирішило не давати приводів для паніки. Тому жителі міст, що знаходяться в небезпечній близькості від ЧАЕС, вийшли 1 травня на вулиці з плакатами і квітами.

Втім, приховати трагедію такого масштабу було неможливо. Примітно, що першими про катастрофу запідозрили... шведи. На місцевій атомної станції виявили дуже високий рівень радіації. Скандинави провели всі необхідні дослідження, але зрозуміли, що загроза виходить із зовнішнього середовища. Коли до вимірів приєдналися представники США, то їм вдалося з'ясувати, що аварія сталася в Україні.

Ліквідація аварії

На перших порах після аварії головні зусилля були сконцентровані навколо зменшення радіоaктивних викидів із зруйнованого реaктора і запобігання більш важких наслідків. Скажімо, існувала ймовірність того, що із-за залишкового тепловиділення в паливі станеться розплавлення активної зони ядерного реaктора. Після цього розплавлена речовина могло б потрапити в зaтоплене приміщення під реaктором і спровокувати ще один, більш потужний вибух.

Крім того, ліквідатори аварії працювали над тим, щоб не дати розплаву проникнути в ґрунт під реактором. Перед ними стояло завдання перевести четвертий реактор в безпечний стан на необмежено довгий термін. Після аварії залишки активної зони розплавилися, суміш з розплавленого металу, палива, бетону та піску поширилася по підреакторні приміщення. На щастя ліквідаторів, паливо не змогло пробитися через бетон приміщень ЧАЕС і залишилося на дні фундаменту.

З пожежею на станції боролися з допомогою гелікоптерів. На реактор скидали глину і пісок, а також спеціальні засоби для гасіння і запобігання ланцюговій реакції. Тоді ніхто не підозрював, що подібні дії можуть ще більше підвищити температуру палаючого реактора. Повністю ліквідувати пожежу вдалося лише 9 травня.

Для того, щоб запобігти зараженню ґрунтових вод і Дніпра, навколо ЧАЕС спорудили захисну стіну, глибина якої в деяких місцях становила 30 метрів. Крім цього, за 10 днів інженерні війська побудували дамби на річці Прип'ять. Після почалися очисні роботи нa території та поховання зруйнованого рeактора.

Навколо четвертого блоку звели саркофаг з бетону – об'єкт «Укриття». Всі радіоактивні уламки на території ЧАЕС і на даху машинного залу були забетоновані або скинуті у саркофаг. Тим часом в приміщенні перших трьох блоків проводили дезактивацію. Зведення саркофага почали в липні, а закінчили в листопаді 1986 року. Статус ліквідаторів аварії отримали 600 тис. чоловік, а боротьба з наслідками катастрофи продовжується навіть сьогодні.

Життя після

В зв'язку з аварією сільське господарство втратило приблизно 5 млн гектарів земель, а навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. Сотні дрібних населених пунктів довелося знищити і закопати за допомогою важкої техніки. 150 тис. квадратних кілометрів території навколо ЧАЕС стали непридатними для життя. В цілому, площа зараженої радіацією території склала 50 тисяч квадратних кілометрів у 12 українських областях. Більше інших постраждали регіони, які знаходилися по сусідству з ЧАЕС: північні райони Київської і Житомирської областей, Брянська область Росії та Гомельська область Білорусі. Радіація дійшла навіть до віддалених від центру місць. Наприклад, у Ленінградській області, Мордовії і Чувашії випали радіоактивні опади.

За даними організації «Союз Чорнобиль», з 600 тис. ліквідаторів аварії на ЧАЕС 10% загинули, а 165 тис. стали інвалідами. GreenPeace оцінює загальну кількість жертв катастрофи у 10 млн осіб, враховуючи також представників наступних поколінь, які народяться хворими або захворіють протягом наступних 50 років.

Після вибуху на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена. Втім, вже в жовтні 1986 року, після масштабних робіт з дезактивації і споруди «саркофага» на ЧАЕС запустили перший і другий енергоблоки. В кінці 1987 року знову запрацював третій енергоблок. Чорнобильська АЕС остаточно зупинилася тільки 15 грудня 2000 року.

На початку 2004 року Європейський бaнк реконструкції і розвитку анонсував тендер на будівництво та введення в експлуатацію нового саркофагу. Перемогу влітку 2007 року здобула компанія NOVARKA, спільний проект французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і BOUYGUES. «Укриття-2» планують збудувати до кінця нинішнього року.

У період з 2022 з 2045 рік експерти чекають зниження радіоактивності реакторів. З 2045 за 2065 рік установки демонтують, а територію станції очистять. На жаль, гірку історію Чорнобиля, на відміну від самого місця катастрофи, очистити не вдасться ніколи...