Жителька Новоград-Волинського району народила трійню, сама того не підозрюючи

Пологи в Житомирському перинатальному центрі 26 вересня медики і молоді батьки згадують з неприхованим хвилюванням і... сміхом. В обласній лікарні ще не було такого, щоб до останньої хвилини не знали точну кількість малюків, яких потрібно прийняти у породіллі.

— Ми з Сашею одружені вже дев'ять років, — розповідає жителька Новоград-Волинського району Житомирської області 29-річна Жанна Іванова. — Довго просили у Бога, щоб послав нам дитинку. Їздили по церквам і монастирям, молилися. Нарешті, в минулому році у нас народився довгоочікуваний синочок Назарчик. Для нас його поява була справжнім дивом. Кожен день ми дякували богу за його милість. Коли сину виповнилося чотири місяці, я повідомила чоловіка, що... знову вагітна. Він не повірив і відвіз мене до гінеколога. Після огляду лікар підтвердила мої припущення, більше того, повідомила, що будуть близнюки. Плацента одна, але в ній двоє дітей. Саша заявив, що такого не буває. Одну дитину ледве дочекалися, а тут друга вагітність, та ще відразу два малюка. Велів мені йти на УЗД. Там підтвердили, що двоє дітей, правда, сказали, що плаценти все-таки дві.

Після цього чоловік дав волю своїм емоціям. Він сміявся і плакав, носив мене на руках, засипав нашу постіль польовими квітами. Стало цікаво, чи є в нашому роду двійні, і ми помчали з'ясовувати це у родичів. За інформацією приїхали в село до дев'яносторічної прабабусі чоловіка. Та розповіла, що не пам'ятає багатоплідних вагітностей у своїй рідні. У тому ж запевняли і мої родичі. Виходить, що ми з Сашею зачинателі доброї традиції!
— Як проходила ваша вагітність?
— Ми живемо в селі, тому байдикувати не доводиться. У нас велике господарство: корова, свині, кури, город. За всім потрібен догляд. Але основний час все ж доводилося приділяти немовляті. Живіт у мене був великий, ріс прямо на очах. Звичайно, чоловік і батьки допомагали.

До нещастя, під час моєї вагітності у мами діагностували онкологічне захворювання. Із-за того що вона занадто пізно звернулася до лікарів, хвороба була запущена. І все-таки ми намагалися її лікувати, робили все, щоб хоч трохи продовжити їй життя. Витратили всі свої заощадження. До себе я мало прислухалася, постійно думала про маму. Якщо в першу вагітність розтовстіла до 113 кілограмів, то під час другої з-за постійних хвилювань і стресів у вазі майже не набрала. Зараз важу 68 кілограмів.

На жаль, маму врятувати не вдалося. Я дуже багато плакала, напевно, тому діти народились недоношеними. Вночі у мене несподівано відійшли води, і я зрозуміла, що треба терміново викликати швидку допомогу. При цьому переймів і болю не було. По дорозі в лікарню Саша гладив мій живіт, співав колискову дітям, просив їх почекати, поки доїдемо до місця.

«Швидка» доставила нас спочатку в районну лікарню, а потім в обласну. Дорога зайняла більше двох годин, весь цей час малята спокійно себе вели. А біля самої лікарні почалися сильні перейми, мене прямо з машини доставили в родзал.

Чоловік не відходив ні на хвилину, тримав мене за руку, заспокоював. Перший малюк вагою два кілограми з'явився на світ в 6.40, а хвилин через п'ять народився другий, важив кілограм 600 грамів. Як тільки Саша побачив їх, то розцвів від щастя і тут же вибіг у коридор телефонувати рідним.

Лікарі і медсестри почали знімати рукавички і пов'язки. Я дуже втомилася і мріяла, щоб мене скоріше відвезли в палату відпочити. І тут акушерка, яка закінчувала огляд, каже: «Стоп! Ніхто не розходиться — будемо приймати третього малюка». Потрібно сказати, що акушерка дуже весела жінка, любить пожартувати. Почувся сміх, медики, які не встигли покинути родзал, кажуть мені: «Приходьте, Жанночка, до нас за наступним через дев'ять місяців». Акушерка помітила, що ніяких дев'ять місяців — малюк вже зараз хоче з'явитися на світло. Після цих слів пролунав сміх ще голосніше, посипалися жарти. Але вираз обличчя акушерки був настільки серйозним, що бригада медиків тут же підбігла до мене. Всі були вражені, коли на світ з'явилася третя дитина. Він важив кілограм 750 грамів. Всі були в розгубленості, я насилу усвідомлювала, що відбувається. Поки ми всі приходили в себе, повернувся чоловік. Першою до нього звернулася акушерка: «Вітаємо, папаша, з трьома синочками». Саша дякував. Тепер він дійсно батько трьох синів: один і два. «Ні, любий, — зауважила акушерка. — Тут у тебе три, а вдома четвертий». «Як це? Де це він взявся за дві хвилини, поки я виходив?» — здивувався Саша. Від цих слів від сміху всі мало не лягли на підлогу. Чоловік не розумів, що відбувається. Дивився то на мене, то на плачучих від сміху медиків. Я підтвердила, що точно третій народився. Саша вигукнув: «Мабуть, ми з тобою перестаралися в молитвах за поповнення сім'ї, тому що малюки буквально посипалися на нас!»

*Поки малюки і щаслива мама знаходяться в обласному перинатальному центрі .

В Житомирському обласному перинатальному центрі у цьому році це перша трійня.
— Діти народилися семимісячними, їм знадобилося медикаментозне лікування, — каже головний лікар Житомирського обласного перинатального центру Юрій Вайсберг. — Кожному малюкові знадобилося дві дози спеціального препарату, який допоміг розкрити їм легені. Вартість однієї дози 15 тисяч гривень. Якщо б батькам довелося купувати медикаменти, лікування обійшлося б їм в 90 тисяч гривень. Завдяки державній програмі гроші для закупівлі препаратів заздалегідь були виділені з обласного бюджету. Новітнє обладнання та професійні дії лікарів дають повну надію на те, що діти випишуться додому здоровими.
Жанна зізналася, що ще не звиклася з думкою, що є мамою чотирьох хлопців.
— Це таке щастя і велика відповідальність, — каже жінка. — У мене дуже добрий, працьовитий чоловік. Думаю, ми зуміємо виховати наших малюків гідними людьми.
— Ви вже назвали хлопчиків?
— Ще коли я була вагітною, чоловік сказав, що один із синів буде Андрій. З приводу другого імені я сумнівалася, не знала, як краще назвати — Денис чи Вадим. Зараз чоловік жартує: з-за того що так довго думала, отримала і Дениса, і Вадима. Вони такі різні і зовні, і за характером. Всі синочки реагують на мій голос, я намагаюся побільше з ними розмовляти, співаю колискові. Прошу їх добре їсти, розповідаю, що вдома чекають тато з братиком. Мені здається, вони все розуміють, тому що водять очима і простягають до мене ручки.

Медсестри вчать доглядати за трійнею. Годувати можна відразу двох, а потім третього. Ми з чоловіком ще не вирішили, як будемо їх купати. Купимо три ванночки і станемо купати всіх відразу або по черзі. На все потрібно багато грошей. Щодня потрібно не менше двадцяти памперсів, плюс харчування для недоношених дітей. Одна баночка такої суміші коштує 505 гривень. Потрібно буде придбати багато одягу, а ще ліжечка, коляски, подушки, ковдри. Ми вже звернулися до районної адміністрації з проханням допомогти нам матеріально, чекаємо відповідь від чиновників. Знаю, що батькам трійні зазвичай дарують квартиру або будинок, але нам поки житла ніхто не обіцяє.

Багатодітне подружжя гостро потребує розширення житлової площі. У крихітній сільській хаті з двох кімнат, крім Жанни з сім'єю, живуть батько жінки і два її брата. Коли молоду маму випишуть з дітьми з лікарні, в будинку буде дев'ять осіб.

— Ми будемо підтримувати цю багатодітну сім'ю, — пообіцяла начальник управління сім'ї, молоді та спорту Житомирської обласної держадміністрації Світлана Гресь. — По можливості допомагати самим необхідним. Новоград-Волинська райдержадміністрація теж готує матеріальну допомогу.
Звертаємося з проханням до чиновників не порушувати традицію виділення житла трійні.

— У нашому селі хату можна купити за десять-п'ятнадцять тисяч гривень, — каже багатодітна мама. — Для нас це величезні гроші, але місцева влада, думаю, можуть знайти всі ресурси. А ще сподіваємося на допомогу небайдужих людей, яких у нашій країні багато.

Бажаючі допомогти цій родині можуть перерахувати посильні кошти на банківську картку мами трійні: «Ощадбанк» 6706350025574545 Іванова Жанна Миколаївна.