"Україна у вогні", проблеми з адаптацією осіб які брали участь в АТО до мирних умов життя

З початком антитерористичної операції на сході України значна частина, у більшості чоловічого населення країни, була залучена до військових дій. На початку цих кривавих подій багато патріотів долучилися до боротьби за незалежність країни у складі добровольчих батальйонів. Значна частина повернулася до мирного життя, інша намагається. Відголоси війни щоразу дають знати про себе, періодично з’являється інформація про випадки, які трапляються з атошниками, інциденти, бійки та навіть перестрілки. У меншій мірі з'являється інформація про суїциди, з колишніми чи діючими бійцями, які вкоротили собі віку.

Дана тема актуальна на сьогодні. Вона й стала основною під час реалізації проекту в рамках здійснення Програми національних обмінів, що фінансується Європейським Союзом та національним фондом у місці Скадовську Херсонської області.

У 13-му кабінеті Скадовської РДА розмістився кабінет ГО “Товариство воїнів-учасників, ветеранів АТО на Сході України”. Створили організацію колишні воїни Олександр Найденко та Альберт Ільченко.

Хлопці пішли добровольцями до лав Збройних Сил України ще у дні першої хвилі мобілізації. Уже після демобілізації вирішили допомагати колишнім воїнам АТО та їхнім родинам.

В ході розмови з хлопцями обговорили багато поточних питань учасників АТО, а також психологічні проблеми з якими стикається чи не кожен, хто повернувся з фронту. Особливу увагу звернено на те, що нашій державі відсутній облік ветеранів із психологічними проблемами та статистика самогубств серед учасників бойових дій. В інших країнах кількість самогубств серед демобілізованих більший, аніж у діючій армії. Бо служба у війську допомагає згуртування колективу. Вже після демобілізації людина часто або розчаровується у мирному житті, або її не сприймають оточуючі її люди, або роботу не може знайти – тобто занадто багато підстав до відчаю, який досить часто підштовхує до такого кроку. Прикро, але факт статистичних даних самогубств серед колишніх військових в Україні не ведуть. І як у «мирному» житті, і при яких обставинах людина після війни накладає на себе руки залишається маловідомим фактом.

Готуючись до висвітлення даного питання оперую даними наданих міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, що упродовж трьох років зафіксували понад 500 випадків самогубств серед учасників АТО, які повернулися із зони бойових дій. За даними Міжнародного правозахисного центру Ла Страда Україна, вже в 2015 році кількість звернень членів сімей учасників АТО зі скаргами на побутове насильство збільшилася у вісім разів.

Колишній військовий, який повернувшись з війни - агресивний. І цей стан для нього нормальне явище. І коли він це знає особисто, знають про це оточуючі, з цим простіше боротися.

Пияцтво серед демобілізованих бійців це проблема людей, які не можуть нормально соціалізуватися. Можливо, у бійця, який прийшов з війни і тепер у запої, і колишнє життя було таким же, тобто з якого він пішов - в таке і повернувся. У зоні АТО він був витребуваний, герой, а повернувся нікому не потрібним. Його навички тут не потрібні, він не може стати менеджером, немає даних, немає стартового капіталу, щоб почати свій бізнес. А на горілку завжди знаходиться, і завжди знайдуться люди, які його підтримають. "О, брате, ти звідти повернувся, йди-но розкажи". І відразу з'являється пляшка. Він, може, навіть не хоче, можливо, і відмовився б, але люди його кличуть, аж поки він не впаде з ніг. А на ранок його прийдуть похмелити. Саме тому важливо створювати такі організації, які допомагають атошникам соціалізуватися та допомогають в реабілітації. Зараз, щоправда, хлопці самі їх і створюють. А ті, хто зміг домогтися успіху, у кого є якась справа, вони вже не беруть чужих людей з вулиці, вони беруть своїх хлопців, адже такі розуміють, що їм важко, і вони це самі пройшли.

В гнітючий стан людей заводить й те, що державою було пообіцяно воїнам, що захищають державу на Сході, певні пільги. Одна з них – отримання земельних ділянок під будівництво. Проте на місцях виявилося, що зробити це не так уже й просто.

Проблема виявилася в тому, що в місцевій владі, у даному випадку у Скадовську, потрібно було змінити цільове призначення наявної у міста землі. Події на Сході тривають з 2014 року, а скадовська влада затягнула це питання.

На розгляд міських депутатів винесли питання про відмову у виділенні земельних ділянок учасникам АТО. Чому бійцям хтось порадив подавати заяви на отримання ділянок не під будівництво осель, а під дачі. А отримати їх у межах міста нереально, бо це не повноваження міської влади. Але подібних тонкощів учасникам АТО чиновники не пояснили.

Лише після бесіди з юристом та воїнами це скандальне питання з порядку денного зняли. Натомість заговорили, нарешті, про наявну проблему. На одній з позачергових сесії депутати Скадовської міської ради прийняли рішення – зарезервувати кілька земельних масивів для воїнів – учасників АТО.

На завершення хотілося б зазначити, що рік тому орденом Богдана Хмельницького III ступеня нагороджено голову громадської організації "Товариство воїнів-учасників, ветеранів АТО на Сході України" Андрія Марчука. Нагороду з рук Президента України Андрій отримав напередодні свята - Дня незалежності України. 

Хлопці з організації завжди у «строю» і готові надалі за необхідністю захищати державу, їх зусилля на сьогодні направлені на допомогу свої побратимам, які пройшли жахіття війни і намагаються налагодити мирне життя. Щоб це не було: дружня порада, фінансова підтримка, юридична допомога чи вирішення будь-яких інших проблем.

Загалом спілкування учасників АТО з різних регіонів допомагає обмінятися досвідом, знаннями та допомагає налагодити довгострокові контакти між людьми і відстань тут не важлива, оскільки перед загальними проблемами люди вміють гуртуватися. «Разом і батька легше бити!» - прадідівська приказка як ніколи актуальна у нашому сьогоденні.