Сьогодні українці святкують Надвечір’я Богоявлення і сідають за «Голодну кутю»

Надвечір’я Богоявлення – 18-те січня — українці відзначають святковою трапезою, що носить сімейний характер. Називають її по-різному: «Бабин вечір», «Голодна кутя», «Другий Святвечір», «Голодний Святвечір», «Водохресний Святвечір»…

Називається кутя «голодною» тому, що увесь день, окрім ввечері, і до наступного дня, доки не освятять воду, люди не їли. Сама вечеря як і на Свят-вечір теж пісна, проте на стіл ставлять не 12 страв,  а менше; окрім куті та узвару обов’язково мають бути і вареники.

З голодною кутею пов’язані цікаві обряди «закликання морозу», адже здавна вважали, що хрещенські холоди є найміцнішими.

Перед тим як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна і тричі казав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!».  «Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу ні птицю!».

- У дохристиянських ритуалах обряд «Голодної куті», перш за все, спрямовувався на випровадження злої сили зими та закликання заможності, здоров’я і достатку весни,-  зазначають етнографи з Музею Івана Гончара.

У багатьох регіонах України, щоб побороти морози, в садок або на вигін виносили «дідуха» і пускали його на «теплий дух», тобто спалювали. Попіл з «дідуха» дівчата згрібали і відносили на город, – «аби огірки родили».

Дівчатам дозволялося в цей вечір ворожити, а дітям — щедрувати.

19-го січня завершується дванадцятиденний етап із циклу зимових святок. Водохреще (Водохрищі, Хрещення, Івана Хрестителя, Водосвяття, Ордана, Йордана, Богоявления — 19 січня). Цього дня освячують воду в річках або озерах, а де їх немає — у колодязях. Проте переважна більшість міст і сіл в Україні стоїть на воді, тому Хрещення завжди виглядало дуже мальовничо.