Зі спогадів "князівського" гвардійця: Рагулі непереможні

Була ця історія років десять тому. Вона про те, що дебілізм непереможний. І в минулому, і в сьогоденні люди мають справу з даним явищем. Особливо воно небезпечне в людей наділених владою, які за відсутності сірої речовини в черепній порожнині, застосовують норми права відповідно до букви закону, зовсім не розуміючи їх суть, так званий дух закону.

На берегах Случі, був особі орган, «правоохоронний». Керівник якого себе ніяк князем величав. Раз на рік туди приїздили «ревізори», з інспекцією знань та вмінь служителів закону. Для ревізора це була добра пора, пора великих жнив. Кожен з вірнопідданих в страху перед контролером, збирав «тугрики», щоб не потрапити в списки «ненормальних». На свій розум та силу мало хто покладався, а хто ризикував, ще не раз жалкував про це та те, що не нашкріб потрібної суми тугриків. Весна прекрасна пора, наш герой по вуха вклепався в одну дівчину і з тугриками було важко. Якраз проходив цукерково-букетний період. Збираючись на великі смотрини, він підготував свій однострій. Цього разу не пощастило. Погода підвела. У переддень до шикування повідомили про те, що вони будуть без кітелів, у сорочках. Але тут запара. Нещодавно хлопець перевівся з іншого «князівства» і нового герба-нашивки на сорочці блакитного кольору у нього не було. Вирішив цю проблему він тим, що зірвав чорного шеврона з кітеля та нашвидкоруч пришив до сорочки.

Емблема нічим не відрізнялася, різнився лише фон на якій вона була вишита. Вранці перед ревізором пошикували «князівську» гвардію. Поважною ходою інспектор почав перевіряти служителів закону, періодично записуючи собі в нотатник всі недоліки. Черга дісталася і нашого героя. Бадьоро представившись, він надіявся на таке, звичне для всіх «авось», а може пронесе. Пильно вдивляючись в очі, ревізор перепитав прізвище. Заглянув собі у блокнот, і нього перекособочило вираз обличчя. Зупинивши свій погляд на рівні плечей піддослідного, його очі сповнилися радості, начебто він виграв джек-пот. «Еврика» він розгледів, що емблема не на блакитному, а на чорному фоні. Відкривши свій нотатник, твердою рукою вписав виявлений «недолік» і помандрував далі. Все інше вже значення не мало, не здав «тугриків», не пройшов «ревізії». Але історія з кольором, ще не закінчилася. Десь через місяць хлопця викликали до управи. Усунувши свій недолік, він перешив шеврона, та змінив його на блакитного. В управі все відбувалося по тому ж сценарію. Шикування і все таке. І знову «зальот», як виявляється управа вирішила, що всі будуть носити чорні шеврони. І знову бідолага потрапив до «чорного» списку. Через тиждень знову викликали його в управу, блакитний фон було змінено чорний. З третього разу в очах ясновельможних хлопець вже відповідав їх «високим» вимогам.

Як кажуть, від сесії до сесії живуть студенти весело. Так, і наш герой гриз граніт науки. І поїхав до столиці на сесію. А там знову «зальот», бо вся країна носила свої емблеми на блакитному фоні.

P.S.: Так і в Україні. Змінюються кольори, назви, люди, перевертаються прапори, але суть залишається така ж. Рагулі непереможні!