Через дві війни…або пам’ять буде жити в наших серцях не одне покоління!: Історія життя ветерана-новоград-волинця

Василь Борисович Зануда, Олександр Сукач
Василь Борисович Зануда

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, Великої Війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти!

Велика Вітчизняна війна – одна з найбільш трагічних сторінок в житті багатьох народів світу, кожної сім’ї й залишила в їхніх душах слід на все життя. На «поклик Батьківщини» рушили тисячі радянських солдат й новобранців. Обороняти рідну землю пішли як досвідчені бійці та командири, так й зовсім ще «зелені» хлопці, яких вперше відірвали від рідної домівки та кинули у жахливе полум’я війни.

Через дві війни…або пам’ять буде жити в наших серцях не одне покоління!: Історія життя ветерана-новоград-волинця, фото-1

Одним з таких хлопців був – Василь Борисович Зануда.

Багато новоград - волинців пам’ятають колишнього заступника керуючого «Сільгосптехніки» Василя Борисовича Зануду. Після звільнення у запас у званні підполковника військово – транспортних військ повністю занурився у мирну працю.

До війни Василь Борисович Зануда був звичайним сільським хлопцем, який свою трудову діяльність почав на цукровому заводі у рідному селі Саливонки, яке входить до складу Васильківського району Київської області. Його працьовитості дивувалася рідна сестра: «Такий худенький бідний хлопчик, а так важко працює».

Через дві війни…або пам’ять буде жити в наших серцях не одне покоління!: Історія життя ветерана-новоград-волинця, фото-2

Коли відкрилися курси трактористів, вступив на них, акуратно вів конспекти, а ввечері повторював будову трактора. Радісні дні почалися, коли перейшли до практичної їзди. Не дивно, що хлопець одержав на комісії найвищу оцінку. Відтоді Василь Борисович не розлучався з технікою, працювавши в колгоспі трактористом нерідко забував про відпочинок. Коли чим привезти тракторне колесо з МТС, тягнув його на плечах 15 кілометрів до польової тракторної бригади.

У 1933 році Василя призвали в армію. За 30 років служби пройшов шлях від солдата до підполковника. У сімейному архіві можна прочитати близько 10 службових характеристик, в яких відзначається його надзвичайна працьовитість, відданість справі, скромність і вимогливість до себе і до підлеглих.

Через дві війни…або пам’ять буде жити в наших серцях не одне покоління!: Історія життя ветерана-новоград-волинця, фото-3

Василь Борисович Зануда – учасник двох воєн (фінської, Великої Вітчизняної). Під час війни з Фінляндією дістав важке поранення.

У роки Великої Вітчизняної йому доручають командувати транспортним підрозділом, завдання якого було своєчасно підвозити бойове спорядження до військових з’єднань Ленінградського фронту. Ділившись спогадами з онуками його дружина згадувала, що на долю чоловіка випало оточення Ленінграда в 1942 році. Разом із своїм батальйоном доставляв вантажі «Дорогою життя» на Ладозькому озері в блокадне місто. Якось одна з машин, проломивши лід, опинилась під водою. Належало негайно підняти машину зі снарядами. Знайшли трактор, трос, але комусь потрібно було зануритись під лід і зачепити тросом трьохтонку. Нажаль, багато солдатів і цивільних були виснажені від голоду, і їм це було не під силу. Довго думати не довелось. Командир батальйону Василь Борисович Зануда стрибнув в крижану воду і зачепив трос за машину. Так за лічені хвилини звільнено було від затору «Дорогу життя».

Через дві війни…або пам’ять буде жити в наших серцях не одне покоління!: Історія життя ветерана-новоград-волинця, фото-4

У 1944 доля закинула його під Волгоград. 3 лютого 1944 року Василь Борисович був поранений і вдруге опинився на шпитальному ліжку.

За час бойових дій його батальйон перевіз 28300 тонн вантажів і здійснив 197800 тонно-кілометрів.

Дбайливий і доброзичливий, у міру вимогливий і чесний – саме таким пам’ятають Зануду Василя Борисовича однополчани.

Перегортаючи сторінки альбому, родина завжди згадує свого героя. Та на згадку про нього зберігає його фото, записники із записами про польову пошту та військовий мундир з нагородами.

Через дві війни…або пам’ять буде жити в наших серцях не одне покоління!: Історія життя ветерана-новоград-волинця, фото-5

Вже минуло чимало часу з його смерті, а його онука Бакало Галина дуже шкодує, що не знала його за життя та все одно відчуває гордість за його подвиг перед народом та рідною землею, за те, що, він не шкодуючи своє життя боровся за свободу та щастя народу, за майбутнє дітей.

На такі вчинки здатні лише справжні патріоти свого народу й тому нашим головним завданням є насамперед пам’ятати про тих, хто своїм потом та кров’ю виборов свободу нам та майбутнім поколінням й ніколи не забувати про їхній подвиг в ім’я миру та життя.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі