Дослідниця роду графів Потоцьких в своїй книзі описала пам’ятки лісів Новоград-Волинщини

У Піщівському лісництві державного підприємства «Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство» утворено флористичний резерват «Пилява» - по суті це дендропарк із екзотичними породами дерев. Проте не всі знають, що на цій території ще у 19 столітті граф Юзеф Миколай Потоцький заснував звіринець «Пілявін», де приймав вельможих гостей на полювання. 

 Про це та про інші пам’ятки часів Потоцьких, які залишилися в лісах Новоград-Волинщини, пише дослідниця життя Потоцьких Тереса Багінська-Журавська в своїй книзі «Антоніни», яку вона презентувала нещодавно на відкритті музею Потоцьких в літній резиденції графів в Антонінах, що на Хмельниччині.

На урочистостях з нагоди відкриття цього музею серед численних гостей не лише з України, а й із Польщі, побував і головний лісничий Городницького лісгоспу Леонтій Валєнкевич.

Адже саме на території цього підприємства розміщена славнозвісна модринова алея, яка є окрасою городницьких лісів та гордістю тамтешніх лісівників, закладена прадідом графа Юзефа Миколая Потоцького Юзефом Чарторійським ще у ХVІІІ столітті. Його правнук, Юзеф поставив пам’ятник з написом — «В століття смерті мого прадіда Юзефа Клєменса Чарторійського Стольника Великого Князівства Литовського, зразкового господаря і засновника модринової культури у ХVІІІ ст., в честь його пам’яті вдячний правнук Юзеф Потоцький». 

Що ж до вищезгаданого звіринця, то пані Тереса у своїх праці пише наступне: «Результатом природознавчого зацікавлення у дусі наукового експеременту став заснований Юзефом Миколаєм в піщівських лісах звіринець «Пілявін», розташований 120 км на північ від Антонін. Для мисливських цілей, розводили у ньому породи тварин, які неможливо зустріти в натуральних умовах європейського клімату і досліджували їхні акліматизаційні можливості. «Пілявін», обсягом 6000 гектарів лісу, був огороджений, вели до нього дві брами… 

Могутні піщівські ліси були відмінно загосподаровані і достосовані до полювань. Окрім забудови на потреби лісової служби, лісничих та єгерів, знаходились там зручно влаштовані будинки для гостей, які приїжджали на полювання — мисливський палацик і офіцина, уже давно не існуючі. Не зберіглася також огорожа «Пілявіна» з брамами. Але до тепер залишились деякі пам’ятки. Одним з них є пам’ятник зубру, зложений з каменів, які вінчав рогатий череп (череп зник після революції). Пам’ятник спустошили після Другої світової війни шукачі уявних скарбів…»

Варто наголосити, що за ініціативи та силами новоградських лісівників за зразком копії оригінального фотознімка, який їм надала пані Тереса, було відновлено та встановлено на історичному місці пам’ятник зубру. Макет голови звіра максимально наблизили до зразка, а на змурованій підмостці встановлено пам’ятну гранітну дошку, на якій двома мовами, українською і мовою оригіналу, відновлено і графський напис на камені (що в перекладі на українську звучить так — "Перший зубр в Пілявині, бик могутній, який походить з Біловежської пущі, убитий в цьому місті рукою містера Вольтера Вінанса відомого американського спортсмена дня 13/26 вересня 1903 р".

Іншою пам’яткою з часів Потоцьких є фігура Божої Матері, яка після 1920 року залишилася в межах більшовицької Росії. Дотепер стоїть від неї цоколь, сформований з каміння. Роман Потоцький, син Юзефа Миколая, в 30-х роках ХХ ст. за хабар для радянських прикордонників перевіз фігуру волами на польську сторону кордону до залишків своїх лісів колишнього піщівського комплексу. Фігура матері Божої поставлена ним на новому кам’яному цоколі стоїть там дотепер. 

Не пустує відтепер і цоколь від статуї Матері Божої. За її копією новоград-волинські лісівники замовили схожу фігуру та теж встановили — на початковому її місці.