«Хочу, щоб ми вже швидше перемогли і повернутися додому, до родин» - оборонець Світлодарської дуги Андрій

Проросійські окупанти обстрілюють здебільшого із автоматів, кулеметів та автоматичних гранатометів. А нещодавно, каже, прилетів один ВОГ та й той продірявив плівку, якою мали бліндаж новий накривати, шкода матеріалу, але головне що ніхто не постраждав.

Андрій із Дніпропетровщини, він підписав перший контракт одразу після навчання у коледжі ще в 2015-му. Тоді йому був 21. Потім ще продовжив.

Вдома на нього чекають батьки, дружина та син, якому нещодавно виповнилося два рочки. На День народження хлопчика тато приїхати не зміг. Андрій говорить про це трохи винувато, він дуже сумує за сином і хоче більше часу проводити з ним. Десь не так далеко гуркотить кулемет по сусідній позиції. На його звуки боєць не зважає – думає про дім, родину та сина з його очима. Коли кулеметні черги стають довшими, "повертається в окопи" та промовляє: «Це десь у наш бік. Схоже що хлопці там обладнують позиції та укріплюються, а ті по нашим стріляють».

Андрій говорить дуже спокійно. І мріє про таке ж спокійне життя: «Хочу, щоб ми вже швидше перемогли і повернутися додому, до родин».

Усі розмови про те, що ця війна вигідна політикам, уся «зрада» в Інтернеті та ЗМІ його не чіпляють. Бо ж точно знає, чому тут. за Україну, за тих хлопців, які тут загинули, та за сина з його очима.
І на останок додає: "Непотрібно ховатися. Треба йти захищати Україну!"