«Точно не знаю, скільки невийнятих осколків у моєму тілі» - Сергій Улітенков, воїн 30-тої бригади

Найбільща цінність армії – це люди. Тож з нагоди відзначення 5-ї річниці Оперативного командування «Північ», ми розповідаємо про наших Героїв.

«Точно не знаю, скільки невийнятих осколків у моєму тілі» - Сергій Улітенков, воїн 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Вже понад 15 років Сергій віддано служить Збройним силам та своїй країні. За плечима досвід миротворчих операцій, багатьох навчань в Україні та по-за її межами, а також бойовий досвід. З самого початку він на передових рубежах. Пройшов не мало, а зробив ще більше. Приймав безпосередню участь в боях за висоту Савур-Могила, с. Степанівка, н.п. Міусинськ, тримав оборону в Боково-Платово, Червона Поляна, Ілірія, Лутугино, Піски, Дебальцево, Луганське. І завжди попереду.

11 серпня 2014 при переміщені із с. Степанівка першим помітив ворожу замасковану зенітну установку та з озброєння БМП знищив її. Пізніше, в районі селища Ілірія, помітив диверсійно-розвідувальну групу противника. Прицільним вогнем з кулемета знищив снайпера та кулеметника, біля яких знайшли провід та вибухівку, тим самим не давши змоги противнику замінувати та підірвати укріплення. В січні 2015 після підриву БМП отримав контузію, але залишати поле бою відмовився. Наприкінці січня – на початку лютого керував діями підрозділу на блокпосту «Балу», де з бійцями 128-ї бригади тривалий час стримували навіть танкові атаки противника. Там же вивів з ладу ворожий Т-72, поціливши в нього двічі з РПГ. До червня місяця під постійними мінометними та артилерійськими обстрілами разом з іншими хлопцями стримував противника на околицях смт Луганське. 6 червня відбувся черговий наступ противника, і через особливості розташування опорного пункту противнику вдалось підійти на відстань 100-150 м. Під час відбиття цієї атаки противник почав обстрілювати наші позиції з мінометів. В той день було багато поранених та були загиблі. Сергій теж отримав важке поранення голови. Потім боротьба лікарів за його життя, тривале лікування, реабілітація. Лікарі кажуть, що якби не каска то він не вижив би. А каска і бронежилет і справді були як їжак, - повністю в осколках. Як справжній професіонал, він ніколи не нехтував засобами захисту, що радив та примушував робити своїх підлеглих та товаришів.

Після реабілітації Сергій повернувся в бригаду до бойових побратимів.
Боєць з дитинства затятий фанат спорту, тож після відновлення здоров'я приступив до посилених тренувань мріяв потрапити на “Ігри нескорених” у 2018 році. Під час відбору зробив жим штанги вагою 117 кілограм, але, на жаль, до участі не вистачило зовсім трішки. Тоді Сергій не розчарувався в собі, навпаки – продовжив тренування з ще більшим завзяттям. І дуже скоро зусилля дали результат.

Вже у червні 2019 року воїн виборов золоту медаль у марафоні серед поранених в бою військовослужбовців “The Cateran Yomp-2019”, що відбувся у Шотландії. Тоді він подолав 86 кілометрів за 19 годин 48 хвилин. На той час командувач Об’єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Сирський відзначив перемогу головного старшини батальйону Сергія Улітенкова грошовою премією.

У вересні 2019 року Сергій прийняв участь в «Іграх Нескорених», на змаганнях вправлявся у пауерліфтенгу, виконував вправу тяга горизонтального блоку ( «гребна тяга») та вижав штангу вагою 120 кілограм.

А ще у 2017 Сергій виборов бронзу на «Ігри Героїв».

На одне око Сергій бачить на 17 %, і відсутній фрагмент черепа. Проте, це не завадило старшині повернутися в бригаду до бойових побратимів. Сьогодні він знову разом з своїми хлопцями в строю, він знову виконує свою чоловічу роботу.

10 лютого 2016 року в м. Полтава Сергій отримав відзнаку Народний Герой України.