12-річний новоград-волинець з синдромом Дауна успішно займається силовим триборством (ФОТО, ВІДЕО)

12-річний Григорій Марчук з міста Новоград-Волинський – дитина з синдромом Дауна. Під керівництвом двох тренерів з “Клубу 500” сім місяців поспіль він, на безоплатній основі, займається силовим триборством. Цей вид силової підготовки для дітей із порушеннями розвитку сприяє їх актуалізації та соціалізації, адже задовольняє потребу в безпеці, увазі та любові.

Кожне тренування Григорія починається з розминки.

“Це – підготовча частина перед самим тренуванням”, – розповів кореспондентам Суспільного тренер з силового триборства Олександр Касаткін:

“Розминка допомагає підготувати організм до роботи, зменшити травматизм і посилити кровообіг. Першочергово треба її зробити, а вже потім йде основна частина силового тренування”.

“Фактично триборство це не спорт, – каже Олександр Касаткін. – Це – силова підготовка, фізичний розвиток, можливість для Гриші бути фізично загартованим”.

Тренер з силового триборства Олексій Філатов додав:

“Ми займаємося розвитком функціональних силових характеристик. Ось зараз Гриша виконує “Прогулянку фермера” – це академічна вправа з арсеналу силового екстриму. Вона розвиває витривалість, силу і волю”.

Ідея долучити Григорія до занять силовим триборством належить корекційній педагогині Житомирської спецшколи Ірині Терновій. Вона зазначає, що дуже хоче, щоб кожен учень її класу знайшов себе:

“Хочу, щоб кожен знайшов свою нішу. Знайшов ту сферу, в якій буде почуватися комфортно”.

Тренер з силового триборства Олександр Касаткін розповів, що з Григорієм почали займатись у вересні:

“Труднощі у роботі виникали через мовний бар’єр. Аби ми з ним порозумілися, допомогла Ірина. І ще складнощі виникали через те, що він фізично відстає від звичайних дітей. Але, в принципі, навіть за такий короткий період – 7 місяців – є певні результати. Практично все те, що ми зараз робимо, він не вмів робити. Стрибати не міг, присідати, а зараз може і навіть присідає з вагою. Якщо він піднімає вагу, то може перенести санки, перенести вантаж. Відтак вдома допомагає матері по господарству – це вже плюс. Ось ці характеристики, від нуля до певного рівня розвитку, потенціалу силового розкриття – і є результатом”.

Корекційна педагогиня житомирської спеціальної школи №2 Ірина Тернова зазначила, що кожного разу після тренування у Гриші світлішає погляд:

“Він вчиться концентрувати увагу, контролювати своє тіло, бути більш відповідальним”.

Тренер з силового триборства Олексій Філатов каже, що вони не ставлять за мету, аби Григорій мав спортивні досягнення, а тим більше – високі результати:

“Ми хочемо шляхом такого сміливого експерименту показати, що сприймати особливих, зокрема, ментально особливих дітей через призму досягнень не зовсім гуманно, тому що дитина, а тим більше дитина з синдромом Дауна, не повинна доводити свою приналежність до певної суспільної групи у нашому суспільстві. Бо кожна людина заслуговує на повагу, на увагу, на прийняття. Я вже не кажу про такі поняття, як толерантність, адаптивність, інклюзивність. Все набагато простіше. Григорій народився в Україні. І Україна має зробити все для того, щоб Гриші було комфортно. Так само, як і будь-якій іншій дитині”.