Володимир Добровольський - поліцейський Житомирщини за якого не соромно

Таке тверде переконання за роки миротворчих місій на африканському континенті виніс колишній спецпризначенець органів внутрішніх справ, а нині старший інспектор відділу професійного навчання УКЗ ГУНП в Житомирській області Володимир Добровольський. Він розповів про функції миротворців у найбільшому таборі біженців на африканському континенті, поділився роздумами про ціну життя за мірками війни, зізнався, чому пережив культурний шок, та згадав, як рятувався від отруйних мешканців тамтешнього регіону.

Нинішній капітан житомирської поліції двічі виконував миротворчі місії ООН у Південному Судані: з 2014 по 2016-й та з 2018 по 2020-й. Відповідальний, серйозний і самокритичний, він здебільшого служив у підрозділах особливого призначення ОВС Житомира і Києва.

Володимир зізнається, що багато чув від своїх колег про миротворчі місії ООН і сам прагнув випробувати себе у такому статусі. Тож з 2012-го року реєструвався на відбори кандидатів комісією Секретаріату ООН.

– Складав три іспити: з англійської мови, майстерність керування повноприводним автомобілем та стрілецька вправність. Відбір за цими випробуваннями був дуже жорсткий. Наприклад, до складання англійської я готувався заздалегідь, займався індивідуально з репетитором, а також з безпосередніми носіями мови. Кандидат у склад міжнародної миротворчої місії має вільно спілкуватися розмовним стилем і володіти достатніми навичками офіційно-ділового, - розповів Володимир Добровольський.

Відтак після успішного проходження відбірних етапів улітку 2014-го правоохоронець із Житомирщини разом із десятьма колегами з інших регіонів України вирушили у Південний Судан для виконання міжнародної операції з підтримання миру і безпеки.

– Ми, новобранці, теоретично були обізнані з тими умовами, в яких мали опинитись незабаром. Звісно, готувались – і морально, і матеріально, у т. ч. запасались провізією. Але до безпосереднього виконання службових завдань ще був майже місяць. По прибуттю у Південний Судан ми та інші новоприбулі миротворці пройшли так званий «induction training», по-нашому типу «курсу молодого бійця» в містах Ентеббе, Уганді (RSCE Regional Support Center Entebbe) та у Джубі – столиці країни.

А далі було переміщення у конфліктне м. Бентіу, де тривали кровопролитні битви між урядовими силами та повстанцями окремих етнічних груп. Тут же дислокувався штаб миротворців ООН, тут же розташовувався найбільший табір біженців, в якому у різні часові проміжки перебували від 50 до 140 тисяч знедолених.

Місцевої поліції кількісно не вистачало навіть елементарно перекрити питання охорони громадського порядку на вулицях населених пунктів. А ще необхідно було підтримувати порядок у «селищі біженців». Зовні табір охоронявся військовими Монголії та Гани, а те, що відбувалось усередині, було справою цивільної поліцейської місії ООН.

– Важко навіть уявити кількість нелегальної зброї у мешканців табору. Постійні міжусобиці, грабежі, насильницькі злочини - це все доводилось попереджати і припиняти duty officers місії. Це поліцейський, на кшталт нашого дільничного офіцера. Тож наші функції при виявленні вчиненого правопорушення були здійснити на місці події першочергові слідчі дії, такі як огляд і опитування ймовірних свідків чи очевидців. І, звісно, забезпечення охорони місця події до прибуття уповноважених службових осіб, - згадує капітан житомирської поліції.

Причому черговий наряд цивільних поліцейських, за умовами міжнародних правових актів, не були озброєні. Їх безпекою опікувались представники FPU (Formed Police Units) з Непалу та Гани.

Володимир Добровольський згадує, як під час затримання одного із правопорушників у таборі довелось застосовувати до нього кайданки. Однак вертлявий чоловік, вириваючись, покусав миротворця за руку. Зараз цей випадок капітан поліції сприймає із посмішкою, скоріше, як курйоз з буденної служби. Але у той момент відчув неабияку загрозу власному здоров’ю. Прокушений до крові біцепс обробили антисептиками у медичному пункті штабу, там же взяли кров на Віл-дослідження. Коли прийшли негативні результати тесту, Володимир видихнув з полегшенням.

– Загалом напруження упродовж перебування у місії було колосальне, навкруги чатувала абсолютна небезпека. У період загострення громадянського конфлікту відбувались постійні обстріли, які починались від самісінького ранку і тривали майже до півдня. Доводилось переховуватись у бункері. У такі моменти стає цілком ясно: якщо у мирному суспільстві найбільша цінність – це людське життя, то на війні воно настільки ж і знецінене, - ділиться Володимир.

Український миротворець зізнається, що у період першої своєї поїздки пережив, так би мовити, культурний шок. Це стосувалось і загального рівня життя місцевого населення, і його розвитку, і традицій тощо. Навіть до менталітету і релігійних звичаїв колег-індонезійців, з якими проживав Володимир з напарником, довелося певний час звикати.

Із загальних спогадів про періоди служби у складі місії капітан житомирської поліції окремо розповідає і про ще один вид небезпеки – комахи та отруйні плазуни. Укуси комарів могли стати причиною небезпечного захворювання – малярії, тому антимоскитні сітки у приміщеннях, репеленти на шкірі та додатковий одяг – найперший список must have. А від отруйних змій несподіваним захистом стали…мангусти. Ці жваві тваринки, за словами Володимира Добровольського, із розрахунку підкріпитись смаколиками підходили просто до жилих приміщень. Вони й знищували змій та інших плазунів.

Це вже друга місія, в якій житомирський правоохоронець перебував із 2018 по 2020-й рік, далася значно легше. Набутий досвід допомагав і морально, і практично.

Переважну частину своєї служби, що проходила у цей час у м. Малакалі Південного Судану, Володимир Добровольський провів у якості кадрового офіцера – у підрозділі адміністративної роботи та по роботі з персоналом поліцейської секції ООН у польовому офісі, у відділі з організації ротацій головного штабу Rotation Unit MHQ Juba, а згодом і очолив цей підрозділ. По закінченню другої місії у липні 2020 року Комісар поліції UNMISS нагородила житомирського поліцейського Листом подяки за вагомий внесок в діяльності місії.

Удома з обох відряджень Володимира Добровольського чекала родина: дружина та донька. Правоохоронець вдячний їм за розуміння та неабияку витримку і підтримку під час його служби і в рідній країні, і за її кордонами.

– Так хочеться сказати нам усім: люди, цінуйте мирне небо над головою, радійте життю навколо і не знищуйте один одного! А для держави найперше завдання – безпека її громадян. Якщо вона буде на належному рівні, держава процвітатиме, - переконаний Володимир Добровольський.

Відділ комунікації поліції Житомирської області