Цілісність України важливіша за освіту в Польщі: боєць 30-ї бригади

- В армії я з 2015-го, а на війні – з 14-го, - посміхається Сергій, військовослужбовець механізованої бригади імені Костянтина Острозького. – Так сталося, що російського агресора на Донбасі я зустрів, будучи уже бійцем Добровольчого українського корпусу. А вже за рік підписав контракт зі Збройними Силами України. 

Про це повідомили на сторінці бригади в Facebook.

Ще до війни Сергій навчався у Польщі, в Опольському університеті на економічному факультеті. Після другого курсу, у 2014 році, хлопець приїхав на зимові канікули додому - на Черкащину. Проте усі новорічно-різдвяні свята зустрів на Майдані Незалежності, разом з усіма іншими учасниками Революції Гідності. Там же й познайомився з хлопцями та дівчатами, з котрими вирішив далі боротись за світле та європейське майбутнє держави. 

- Я мав би повернутися до Польщі та продовжити навчання, адже залишилось довчитись ще 2 роки. Однак, те що коїлось в нашій державі на той час, не давало мені спокою і я не міг дивитись у вічі своїм друзям та іноземним колегам, навчаючись спокійно за кордоном, - пригадує Сергій. - Тоді навіть особливо ніхто й не розумів чим закінчиться Революція, та коли почалась окупація Криму – я без вагань взяв до рук зброю, аби захистити Україну.

Після прискореного військового вишколу у Десні, де на той час проходили підготовку тисячі військових та добровольців зі всієї України, Сергій відправився на схід. Боронив українську землю в Пісках, Авдіївці, Мар’їнці та інших населених пунктах Донеччини і Луганщини. 

- За весь час мого перебування в районі бойових дій було важко майже всюди, адже це війна, - каже українських воїн. – Та, мабуть, найгарячіше було в авдіївській промзоні. Тоді ворог обстрілював наші позиції практично цілодобово, під час одного з них загинув мій друг та товариш Герой України Андрій Кизило. Проте ми тоді дали гідну відсіч російському агресору, вони понесли величезні втрати. 

Сергій одружився буквально два місяці тому. Мріє, аби швидше окуповані землі повернулись до України, а тоді й він повернеться до своєї сім’ї. Та, можливо, все ж продовжить та завершить навчання.