Іоан Златоуст: яке свято 26 листопада, що можна і чого не можна робити

У день Іоанна Золотоуста намагалися нікому не давати і не позичати, щоб не позбудеться достатку, а ще готували пельмені, щоб приманити в будинок удачу 26 (13) листопада православна церква здійснює пам'ять святителя Іоанна Золотоустого, архієпископа Константинопольського.

Іоанн є одним із трьох вселенських святителів та вчителів разом із Василем Великим та Григорієм Богословом.

Іван – автор літургії східного (візантійського) обряду. Святий народився в Антіохії близько 347 року, в сім'ї чиновника Секунда, проте отця рано помер. Іоанна виховувала мати Анфуса, яка заміж не вийшла. Іоанн рано почав цікавити священними текстами і поринув у їхнє глибоке вивчення. Він був учнем найкращих риторів та філософів свого часу.

Іоанн прийняв хрещення у 367 році, через три роки став читцем, потім вступив до богословської школи. Після смерті матері Іван пішов у ченці. Завдяки праці та благочестивому життю Івана обрали на посаду єпископа, але він відмовився. Тоді ж він написав працю "Шість слів про священство". А після на чотири роки пішов у пустелю, де написав "Проти тих, хто озброюється на тих, що шукають чернецтво" і "Порівняння влади, багатства і переваг царських з істинною і християнською любов'ю чернечого життя".

Після цього він ще два роки був у повній мовчанці в печері. Однак його здоров'я було підірвано аскетичним способом життя, і він повернувся до Антіохії. У 381 році Іоанн став дияконом. А 386 року – пресвітером. Він проповідував слово Боже. І саме за свої чудові проповіді отримав прізвисько Златоуст. Він робив це протягом 12 років, продовжуючи богословську працю. Він написав тлумачення до Святого Письма та безліч розмов та повчань.

Святитель Іоанн Милостивий, патріарх Олександрійський - Sputnik Литва, 1920, 24.11.2021

397 року Іоанн поставлений на константинопольську кафедру як архієпископ. Він зайнявся підтримкою кількох лікарень та готелів для паломників. Однак незабаром Іоанн був втягнутий у конфлікт із імператрицею Євдоксією за те, що вкривав у церкві одного опального чиновника і виступив після його смерті проти конфіскації його майна та його вдови та дітей. Його судили і засудили до страти за образу імператриці. Проте імператор Аркадій вирішив його вигнати. У ніч після цього рішення імператриці стався викидень, а в Константинополі стався землетрус. Євдоксія у страху попросила імператора повернути Іоанна, і сама написала йому з проханням повернутися. Але не минуло й двох місяців, як вона знову причаїла злобу на святого після чергового доносу. Іоанна звинуватили в оригенізмі (одна з єресей). І навесні 4040 року було ухвалено рішення знову вигнати Іоанна до міста Кукус у Вірменії.

Тут у 406 році Іоанн тяжко захворів. А імператор наказав перевести його в ще більш віддалене і глухе місто Піфіунт (Піцунда, Абхазія). Три місяці добирався туди виснажений Іван, але не дійшов і помер у Комах Понтійських, тут він і був похований.

У 438 році Прокл, патріарх Константинопольський, велів перенести мощі святителя до Константинополя. За переказами, під час цієї події народ зустрів мощі Івана словами: "Прийми свій престол, отче!" А святий, чиє тіло залишалося нетлінним, сказав: "Світ усім!".

Під час Четвертого хрестового походу (1204 р.) мощі святителя вивезли з Константинополя до Риму. У 2004 році за рішенням папи Іоанна Павла II більша частина їх повернута Константинопольській православній церкві і зберігається в соборі Святого Георгія у Фанарі (Стамбул). Частини мощів зберігаються у Ватикані, на Афоні, у Венеції, а також дві реліквії, які претендують на те, щоб вважатися головою святого, перебувають у монастирі Ватопед на Афоні та у Храмі Христа Спасителя у Москві.

Ікона Божої Матері Милостива - Sputnik Литва, 1920, 24.11.2021

На Русі святому молилися про захист від обману, щастя в сім'ї, успіхи у навчанні. І вірили, що в день Івана ні в якому разі не можна брехати. Проте цей день вважали придатним для подорожі та поїздок.

Ще за традицією на Івана нікому не можна давати нічого в борг і самим брати – ні грошей, ні речей. Вірили, що це виведе з дому добробут та достаток. 

Казали: "На Золотоусті все поле порожнє". Це означало, що зима вже набула своїх прав і вся природа спить. Якщо сьогодні дощ, це віщує багатий урожай. Якщо вночі добре видно Чумацький шлях, чекали на мороз. А якщо спостерігали зграю каркаючих ворон, то чекали на потепління.