Яке бажання на 2022 рік загадав командир механізованого відділення 30-ї бригади Іван

29-річний командир механізованого відділення старший сержант Іван у армії із 2012 року. За цей час пройшов шлях від рядового стрільця до молодшого командира. Сьогодні ж несе службу на Світлодарській дузі.

Дуже пишається армієць своєю участю в рейдових діях 95-ї окремої десантно-штурмової бригади у липні-серпні першого року війни.

— Наш механізований підрозділ був тоді приданий до десантників. Разом ми звільнили не один населений пункт від окупантів. Як смерть ми з’являлися в ворожому тилу, наносили точний удар і відразу ж зникали. Кожна така маленька перемога додавала нам нових сил. В усіх нас була віра, що до кінця літа ми здобудемо остаточну перемогу. Знаєте, це неодмінно відбулося, якщо б в серпні із закордону не прибула російська навала, — пригадав старший сержант Іван.

Під час одного із боїв наприкінці липня 2014-го неподалік Савур-Могили їхній зведений підрозділ окупанти обстріляли із РСЗВ «Град».

— То було справжнє пекло на землі. Снаряди падали із неба залізним «дощем». Людей як пір’їнку здувало черговими ударними хвилями. Таке забути важко… На жаль, один із уламків «Градів» потрапив мені в ліву гомілку. Я відчув сильний біль, але не покинув автомата, бо ми в той момент чекали на наступ. Потім мене евакуювали і аж чотири місяці лікував ногу, — розповів воїн Об’єднаних сил.

По поверненню до строю, в грудні 2014-го його механізований батальйон розташовувався в районі Бахмуту і забезпечував бойові дії на Дебальцевському напрямку. Там також було гаряче. Проте вже навчився успішно бити ворогів і своїми знаннями посилив потенціал механізованого підрозділу.

У наступному, 2022-му році захисник Світлодарської дуги визначив собі за завдання, вступити на навчання до одного із військових навчальних закладів Збройних Сил України.

— Поки що розриваюся між двома військовими вишами, розташованими у Львові та Одесі. В першому можна стати офіцером-піхотинцем, а в іншому – служити в Морській піхоті. Час в мене ще є і остаточно ухвалю рішення за кілька місяців. У Новорічну ніч я традиційно загадую бажання, щоб Україна перемогла в війні. При цьому, я та мої побратими мріємо про успіх не за будь-яку ціну та умов, так званого, перемир’я, а за остаточне звільнення усієї території нашої держави, — підсумував старший сержант Іван.