Життя Звягеля після перемоги: Маємо викреслити усе російське з нашого міста назавжди

Так званий перший етап визвольної війни з російськими загарбницькими військами закінчився. Народ України, попри поверхневу видимість розколу суспільства, показав неймовірну згуртованість та рішучість у захисті незалежності своєї держави. Попереду ряд вирішальних битв, військових операцій по звільненню нашої держави від військ окупанта.

Біль втрат та показні жахіття та жорстокість ворога, але усі ми та світова спільнота нарешті зняли "рожеві окуляри" і побачили усю нелюдську суть путінського режиму та гидке єтство населення російської федерації, які заслуговують бути вигнанцями в усьому цивілізованому світі.

Усе має свій початок та кінець. Прийде час закінчення й цієї війни. З яким результатом? Усе в руках Збройних сил України та усіх силових відомств, які захищають незалежність нашої держави. Кордони нашої держави пролягатимуть там, де буде змога вибити окупанта з нашої землі. Після цього можливе документальне закріплення результатів війни під час переговорів.

Передбачити наперед з яким результатом для України поки неможливо, але є ряд червоних ліній перехід через які просто не сприйме наше суспільство.

Очевидним фактом залишається те, що ми чітко будемо розмежовувати до і після, ми ніколи не простимо страждань наших громадян, які в ХХІ столітті зазнали актів геноциду направлене на знищення українців.

Підтвердженням тому є масове знищення мирного населення в передмістях Києва, створення умов для тотального винищення незламного Маріуполя. А скільки ще військових злочинів вини вчинять, скільки стане явним після деокупації наших територій?

Нічого спільного у нас з тими нащадками татаро-монгольських орд не може бути. Ні в культурному, ні на рівні топоніміки, ні бізнесу, ні на побутовому.

Вулиці Пушкіна, Лєрмонтова, Толстих (Худих), і усім їм подібним мають зникнути назавжди з нашого міста. Це має стосуватися й освітніх програм, де крім повного виключення російської мови з програм, мають піти у небуття вищевказані представники їх культури.

Щодо повернення історичної назви місту, гадаємо тут суперечки мають йти у руслі назвати Звягелем чи Возвягелем. Про бізнес мови взагалі не може йти. А про родинні стосунки в більшості випадків просто забути. Ну нема там 3-4 млн українців. Є колишні уродженці України, які стали росіянами. Їх «Ето всє бистро пройдьот, потерпітє», у якості співчуття нікому не потрібні.

Усі ми не до кінця розуміємо, які зміни відбудуться з нами найближчим часом. Деякі з них ми маємо твердою рукою робити самостійно й направляти владу оперативно провести їх. Не має бути подібних сумнівів, що «не на часі», «краще дороги зробіть» і т.п. Має зникнути наша споконвічна толерантність, яка має викреслити усе російське з нашої свідомості та з нашого міста назавжди.

Олександр Сукач