Перейменування вулиць. Треба позбавлятися нав'язаного "русского мира"

Харків, Одеса та інші міста, які дуже постраждали від війни, почали масово перейменовувати вулиці. Можливо тому, що вони відчули на собі, що таке "русский мир"?

Назви вулиць чи територій завжди відігравали велике значення у формуванні історичної пам'яті, культурних маркерів та ідентифікування себе до приналежності до тієї чи іншої цивілізації. Не вірите - просто подивіться на карту Україну. Почитайте назви міст, сіл, річок. Ви із здивуванням побачите, що певні топоніми, які пов'язані з конкретними імперіями дійшли до нас через десятиліття, століття, а то й тисячоліття. Те саме стосується наших народних пісень, казок, легенд, міфів.

Культура була і залишається одним з дуже важливих маркерів, який допомагає зберігати нашу ідентичність, пам'ять і формує наш світогляд та впливає на щоденну поведінку.

Саме тому, коли імперія завойовувала нові території одним з перших кроків було знищення всього, що могло пов'язати новозахоплений народ з їхньою історичної пам'ятю, а отже з ідентичністю. Наступним кроком було насадження нової ідентичності. Тому міняли історичну пам'ять, у тому числі знищуючи топоніми та міняючи історичних і культурних діячів на нових. Своїх. Цей наратив неможливо було ігнорувати оскільки мова йшла про формування принципово нової ідентичності.

Це чудово розуміють росіяни. Саме тому, коли вони приходили до влади то одразу перейменовували вулиці, нищили старі пам'ятники і стару культуру. Це можна прослідкувати за історією Києва 20-30-х років минулого століття. Прийшовши до влади, російські більшовики продовжили політику царизму, який ненавидів все українське. Вони перейменовували вулиці, нищили церкви, нищили українську культуру, насаджуючи натомість "соцреалізм" та приносячи в наше життя своїх героїв. Які, будьмо об'єктивними, часто або не мали жодного відношення до України, або навпаки - ненавиділи та нищили все українське.

Можна взяти свіжий приклад. Останні два місяці під репресії росіян на окупованих територіях потрапляють вчителі української мови, літератури та історії. До цього часу невідоме знаходження заступниці управління освіти Мелітополя, яка відмовилась впроваджувати російську мову в школах міста.

Росіяни чудово розуміють - там де є їхня мова та культура - вони мають шанс увірватися і захопити ці території.

Саме тому реформа декомунізації та історичної пам'яті була і залишається однією з найважливіших, якщо ми говоримо про подолання імперського минулого та знищення метастазів "русского мира".

Зараз коли говоримо про дерусифікацію і декомунізацію, то необхідно повертати наші топоніми і викреслювати представників "русского мира" з нашого культурного та історичного буття.

"Русский мир" нас знищував ці роки, топтав все українське, намагаючись гібридно лишитись. Вони починають апелювати до гуманістичних цінностей – не знищуйте старого, бо це погана ідея. А я кажу – це гарна ідея. І будь-які згадки про них треба мінімізувати. Це метастази, які залишаються і не дають нормально жити і розвиватися. Коли кажуть, що йдемо стежками "русского мира", то нічого подібного. Ми просто повертаємось у лоно європейської цивілізації. Для чого нам вулиці Толстого, Булгакова, Пушкіна, якщо у Києві немає вулиць Діккенса, Умберто Еко, Джона Локка? Список можна продовжувати.

Хто дуже проти перейменувань, раджу поїхати в Житомир. Там є пам'ятники російському Пушкіну, натомість нема жодного пам'ятника Лесі Українці, яка народилася у сусідньому Новоград-Волинському. Всього лиш невеличкий барельєф. Це шах і мат українській культурній політиці, оскільки на невербальному рівні продовжує показувати домінанту російської культури.

І зверніть увагу, міста, які найбільше постраждали від "русского мира" зараз почали активно проводити цю політику. Харків, Одеса та інші почали масово перейменовувати вулиці. Можливо тому, що вони відчули на собі що таке "русскій мир?"

Тому потрібно вичищати з нашого культурного простору все що на пряму пов'язано з російським світом та російським шовінізмом. Починаючи з українофоба Булгакова, який у своїх творах демонстративно принижував все українське. Чого лише вартує його цитата з Білої гвардії, що "украинский это гнусный язык".

Важливо під час "очищення" від "русского мира" зберігати межу. Щоб як кажуть із водою під час хрещення не виплеснути дитину. Це стосується тих самих Рєпіна і Гоголя, які у своїх творах прославляли українство.

І наприкінці дискусії давайте самі собі задамо питання: з якою цивілізацією ми себе асоціюємо? Чиї цінності нам близькі? Хто нам приніс більше добра, а хто лише смерть, мародерство, вбивство?

Саме з тієї цивілізацією повинні бути пов'язані пам'ятники у нашій європейській столиці.

А "русский мир" має йти за рускім кораблем.

Віктор Таран, для Gazeta.ua