23-річний протитанкіст з 30-ї бригади знищив три десятки ворожих танків і бронетехніки.

Життя не раз перевіряло молодого хмельничанина на міцність. Євген – сирота, виховувався і навчався в інтернаті, тривалий час жив у прийомній родині. Вісімнадцятирічним поїхав працювати за кордон, шукав щастя в Туреччині, Польщі. І хоча справи в хлопця йшли непогано, він вирішив узяти приклад зі старших братів – повернувся на Батьківщину і підписав контракт зі Збройними Силами України.

– Двоє старших пішли служити – «завербували» і мене, – сміється Євген, для якого служба стала головною справою життя. – У навчальному центрі опанував ПТРК «Стугна», служити направили до протитанкового підрозділу нашої знаменитої 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

За два роки служби Євген побував у двох ротаціях в районах бойових дій. І зараз він воює на фронті, як і обидва його брати – разом наближають нашу перемогу над рашистами. А роблять вони це дуже ефективно!

– Моє завдання, як оператора «Стугни», просте й зрозуміле – знайти і знищити ворожу техніку, – розповідає Євген. – Головне, не дозволити російським танкам підійти близько до наших позицій. Та навіть якщо танків буде дуже багато і ми не встигнемо знищити їх усіх, у «ближньому» бою князівській бригаді теж є чим зустріти ворога. У нас достатньо й українських, і закордонних «застосунків» для перетворення російської броні на металобрухт. Додайте сюди до чорта велику мотивацію! У нас тут справжнє сафарі на окупантів: лише моя група знищила більше трьох десятків одиниць російської техніки!

Євген переконаний, що головний секрет ефективної роботи його групи – хороша злагодженість та взаємодія з іншими підрозділами. Плюс високий бойовий дух протитанкістів і готовність першими зустріти ворожу техніку, вести бій з убивчими броньованими машинами до останньої ракети і до повного знищення ворога.

Євген зізнається, що піхотинці насправді вважають протитанкові групи своїм щитом та покладають на них великі сподівання. – Не раз доводилося вести бій проти російських танків, які атакують за потужної підтримки своєї артилерії, – згадує оператор «Стугни».

– Бувало, що хлопці з нашого підрозділу навіть під «Градами» не бігли ховатися, а продовжували заряджати ракети, аби тільки знищити якомога більше рашистських танків. У свої 23 Євген не лише встиг одружитись, а і стати батьком двох малюків. Тож чесно зізнається, що зараз понад усе мріє побачити своїх діток.

– План дій у нас простий: чим більше знищимо цих нелюдів, чим швидше виженемо їх з України – тим скоріше повернемося до своїх сімей, – впевнений хмельничанин. – Я знаю, що перемогти зло непросто, але ми це зробимо!