Сім’я – найцінніше, що може бути. За них і воюю: боєць 30-ї бригади

Сім’я – найцінніше, що може бути. За них і воюю…

Сергій – військовослужбовець – окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького. Боронить українську землю на східних кордонах уже не перший рік і буде це робити доти, поки не повернуть всі окуповані землі.

- Я колись, в цивільному житті, займався у сфері будівництва, досить не погано заробляв, - каже Сергій. – Потім працював у Службі безпеки України, займався іншими видами діяльності, проте коли російський окупант ступив на нашу землю, я не роздумуючи пішов до військкомату та попросився на схід. Цілий рік не було відповіді, з військкомату, лиш у 2015-му Сергія мобілізували до польового Проскурівського вузлу зв’язку, а звідти й поїхав боронити землю.

- Я пішов до війська з патріотичних переконань. А ще - щоби свою сім’ю захистити. Всі знають, що російські маріонетки не зупиняться на Донбасі… Та ми цього ніколи не допустимо, - зазначив Сергій. Захисник каже, що дуже багато людей, з котрими знайомий із дитинства, з ким працював у цивільному житті – мобілізувались до армії ще у 2014-му.

Багато з них залишились у війську, підписали контракт та служать у різних частинах по всій Україні. - Найважче було тоді, як тільки потрапив на схід – у 2015-му. Тоді наші підрозділи брали участь у важких боях на Світлодарському напрямку, - пригадує Сергій.

– Ворожа артилерія працювала періодично, проте й наші гармаші добряче «насипали» непроханцям, «сепари» несли досить великі втрати. Сергій каже, що боронитиме українську землю доти, доки він буде потрібен та будуть сили. Мріє, як і всі – щоб війна врешті закінчилась та окуповані землі знову повернулись до України.