Коли почалася війна йому було 15 років, лейтенант 30-ї бригади про свою службу в ЗСУ

Таких, як 22-річний лейтенант Владислав, випускників вищих військових закладів часів російсько-української війни, на передовій нині досить багато. Їх військове навчання та командирське становлення відбувається вже не за пострадянськими підручниками та настановами, а реальним бойовим досвідом, який здобула Україна за майже вісім років протистояння з російськими агресорами.  Коли ми зустрілися з Владом на позиції поблизу населеного пункту Новолуганське, де його підлеглі тримають оборону на дуже важливому і небезпечному місті, він зовсім не виглядав «зеленим» та необстріляним командиром.

– Коли почалася війна, мені було 15 років, − згадує Влад.  – І хоча в моїй родині ніколи не було професійних військових, чітко вирішив для себе: у такий загрозливий для країни час головною справою мого життя стане захист Батьківщини.  У 2017 році  після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Національної військової академії імені Петра Сагайдачного на факультет бойового застосування військ.  Більшість викладачів та командирів, які навчали нас в академії, пройшли  справжні випробування на війні й мали бойовий досвід,  тому ми багато часу приділяли опануванню саме практичним навичкам управління підрозділами, які стали нам у нагоді на фронті.  Майже через  місяць після випуску в липні 2020 року я вже потрапив на передову і прийняв командування механізованим взводом.  А вже за декілька днів прийняв свій перший бій. Пам’ятаю, з боку окупантів ввечері почався щільний обстріл із кулеметів, гранатометів і стрілецької зброї. Тоді не було часу хвилюватися або довго роздумувати,  підлеглі чекали від мене відповідних команд і наказів. Швидко оцінив ситуацію і почав управляти боєм. У бою головне − діяти впевнено і спокійно, тоді твій настрій передається особовому складу.  Ми діяли чітко і жорстко. Уже за пів години примусили ворога припинити вогонь.  У бойовій обстановці краще впізнаєш людей, їхні навички, морально-вольові якості, вміння впоротися з тим чи іншим завданням. Тому наступного разу,  коли виникає нештатна ситуація, вже чітко знаєш можливості своїх підлеглих і віддаєш накази, враховуючи їх здібності та вміння.

У підрозділі, яким командує лейтенант Владислав, люди різного віку та освіти, але всі вони дуже впевнені в своєму командирі й в будь-якій ситуації довіряють йому, тому що на власні очі бачили, чого він вартий в бою.