Прикмети 7 лютого: Які справи в день Григорія треба робити і чому не треба ними вихвалятися

За церковним календарем, 7 лютого поминають святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського – одного з трьох вселенських вчителів Церкви, вихованця та сподвижника Святого Василя Великого.

Народився майбутній Святий у знатній родині в селі Аріанз, неподалік міста Назіанза у Каппадокії (територія сучасної Туреччини) у 329-му. Батько його – Григорій, згодом єпископ Назіанський, а мати – благочестива Нонна, яка обіцяла присвятити первістка Богові ще до його народження і назвала його Григорієм, як було їй відкрито у сновидінні.

Григорій здобув чудову та різнобічну освіту, а після закінчення навчання викладав кілька років красномовство в Афінах. Хрещення він прийняв у 26 років (за іншими джерелами до 30-ти), а потім на запрошення Святого Василя пішов до нього в пустелю.

Отець Григорія, єпископ Назіанський, потребуючи помічника, викликав сина з пустелі і висвятив пресвітера. Василь Великий поставив Григорія Богослова єпископом міста Сасіма, але святитель залишився в Назіанзі, щоб підтримати старого отця.

Батьки Григорія померли в 374-му, а Богослов деякий час керував паствою цього міста, але потім пішов у відокремлену обитель, де близько трьох років провів у молитві та пості.

На Патріарший престол у Константинополі, де Церква була спустошена єретиками, святитель Григорій прибув 379-го на запрошення Антіохійського Собору. Отримавши згоду Василя Великого, він почав проповідувати у невеликій домовій церкві своїх родичів, назвавши її Анастасія (Воскресіння).

Він вірив, що православ'я почне воскресати у цьому невеликому храмі, і завдяки його натхненній проповіді тисячі людей щодня поверталися з брехні до Православної церкви.

Єретиків остаточно вигнали з Константинопольських храмів після царювання православного імператора Феодосія (379-395). Святий Григорій, здійснивши свій подвиг, відмовився від Константинопольської кафедри і пішов у рідне селище Аріанз, де провів останні роки свого життя у суворих аскетичних подвигах.

У цей день потрібно було робити добрі справи і згадувати про добрі справи інших. Але про власні добрі вчинки говорити, і тим більше хвалитися ними, було не прийнято, оскільки Господь і так все бачить.

Чим більше добрих справ зробиш у цей день, тим більше шансів на порятунок душі після смерті. А якщо хвалитися добрими справами, то вони не зарахуються. До того ж, вважалося, що таким чином можна наврочити сім'ю. Варто бути обережніше зі словами - вважається, що все, сказане 7 лютого, збувається.

Не можна 7 лютого стригти нігті, плюватися і стригти волосся. Якщо плюнув на землю, краще повернутися назад - прикмета свідчить, що шляху не буде.

Якщо хтось розлив 7 лютого молоко - варто чекати радісну звістку зовсім скоро.

Народні прикмети на 7 лютого:

Якою буде погода до обіду, такою буде грудень. За погодою після обіду судили про лютий наступного року

Сніг випав в день Григорія - чергова зима прийде нескоро

Якщо синиці 7 лютого весело щебечуть на подвір'ї - чекай сильних морозів

Яким є день 7 лютого до полудня, таким буде грудень і січень наступного року. Після полудня можна побачити, яким буде січень та лютий

Сильний снігопад - прикмета того, що буде рання осінь

Якщо корови і кози 7 лютого сплять, повернувшись до вхідних дверей рогами, значить, їх наврочили.