На Житомирщині дві з половиною тисячі засуджених достроково вийдуть на свободу

Нас чекає вибух тотального насильства і розквіт бандитизму?

Група молодих людей розважалася на пустирі: пили горілку, курили травку. Йшла через цей пустир молода жінка, мати трьох дітей. Вони її по-звірячому зґвалтували, потім відрізали голову і грали нею у футбол...

34 тисячі розбійників, грабіжників, ґвалтівників і вбивць достроково покинуть в'язниці за «законом Савченко»

Цю моторошну історію про одного зі своїх підопічних розповів Житомирському Кур'єру заступник начальника управління Державної пенітенціарної служби в Житомирській області Анатолій Бобриньов, щоб проілюструвати, кого доводиться ізолювати від суспільства у виправних установах. Різні люди потрапляють туди, але є такі, яким місце тільки там.

Тим не менш, 34 тисячі розбійників, грабіжників, ґвалтівників і вбивць незалежно від того, покаялися вони чи ні, достроково покинуть колонії і в'язниці за «законом Савченко». Вони вийдуть за ворота, змішаються з натовпом і... Незабаром багато хто з них знову повернуться за колючий дріт, але встигнуть завдати навколишнім багато горя і страждань.

Нагадаємо, 26 листопада 2015 року Верховна Рада прийняла ініційований народним депутатом Надією Савченко закон №3413 «Про удосконалення порядку зарахування судом попереднього ув'язнення в строк покарання». Тепер українські суди зобов'язані зараховувати засудженим кожен день, проведений у слідчих ізоляторах, як два дня відбуття покарання.

Як повідомив нещодавно заступник керівника національної поліції Вадим Троян на своїй сторінці в соціальній мережі, 800 чоловік з 9000 звільнених за «законом Савченко» вже знову затримані за підозрою у вчиненні злочинів.

Яскравий приклад того, на кого саме поширюється милосердя «закону Савченко», можна було спостерігати нещодавно у селищі Кам'яний Брід Баранівського району. Відсидів черговий термін за розбійні напади місцевий житель, щоб роздобути грошей на горілку, зарізав 57-річного місцевого жителя та пошматував ножем його 83-річну матір, яка, на щастя, вижила. «Улов» грабіжника склав 1000 гривень і простенький мобільний телефон.

Пенітенціарної служби більше немає

Люди, що заперечують соціальні норми, які прагнуть жити за рахунок інших, не бачить межі між добром і злом, народжуються не тільки в асоціальних сім'ях, але і в самих звичайних, і навіть в успішних. Це – біда. Але в будь-якому випадку, таких необхідно ізолювати від суспільства, оскільки вони несуть для нього зло і страждання. Вони знаходять одне одного, створюють стійкі соціальні групи, намагаються нав'язати свою волю суспільству, стають «активістами», депутатами всіх рівнів, а там, дивись, і президентами...

Потрібно гарненько охороняти нас від них. Для цього існує в Україні Пенітенціарна служба. Точніше, існувала. В даний час вона не існує – колишня скасована, а нова ще не створена. В результаті на сьогоднішній день маємо такий розклад: Пенітенціарна служба перебуває в стадії переформатування, чи то розвалу, а рецидивістів випускають до суспільства. І це свідчить про успішність кримінального лобі у законодавчій і виконавчій гілках влади. Дійсно, відповідь на питання, «кому це вигідно», однозначна. Більш того, криміналітет виговорив собі право практично безперешкодно проникати в місця позбавлення волі під виглядом помічників депутатів і журналістів і спілкуватися з ув'язненими, а ті мають право не працювати, жити в зоні за рахунок платників податків і отримувати «підігрів» з волі.

Засудженого три рази на день годують, забезпечують житлом та одягом, а платять за це ті, кому він приніс горе

Про це йшла розмова між Житомирським Кур'єром та заступником начальника управління Пенітенціарної служби в Житомирській області Анатолієм Бобриньовим. Він почав розмову з пошуку відповіді на питання, навіщо взагалі потрібна пенітенціарна служба.

— Згідно з українським законодавством, функція наших в'язниць не чисто каральна, — пояснив А. Бобриньов. — Передбачається, що злочинець, перебуваючи в місцях позбавлення волі, повинен прийти до покаяння і потім повернутися в соціум. Наскільки це виходить, питання друге, але завдання саме така.

Одним з ефективних засобів соціалізації є праця. Однак, як зазначив наш співрозмовник, чинний Кримінально-виконавчий кодекс дозволяє ув'язненим не працювати.

— Читаємо статтю 118 Кодексу, — говорить А. Бобриньов. – У ній говориться, що засуджені мають право працювати. Це означає, що не зобов'язані! Тобто, засуджений за крадіжки, розбої, грабежі на волі не хотів працювати, а жив за рахунок того, що відбирав у громадян їхнє майно паразитував. Попутно він когось осиротив, овдовив, позбавив здоров'я. А опинившись в установі виконання покарань, він заявляє, що право працювати, це не обов'язок, а тому працювати він не буде. При цьому його три рази на день годують, витрачають на нього енергоносії, забезпечують житлом та одягом. А платить за це, в тому числі, і той чоловік, якому він приніс горе. Я вважаю, що таке формулювання – результат роботи "правозахисників", які фінансуються зі злочинного общака.

На думку Анатолія Бобриньова, праця засуджених має стати обов'язковою. Крім того, тільки за рахунок заробленого засудженому можна надавати можливість покращувати свій раціон і оплачувати ті або інші дозволені блага. При цьому передачі від друзів і рідних слід заборонити зовсім, як це практикується у багатьох країнах. Тобто, праця має стати умовою для поліпшення умов перебування в ув'язненні. А то зараз багато засуджених зовсім відмовляються харчуватися в їдальні колонії – вистачає наїдків, переданих з волі, і працювати не бажають. Курорт!

Терміни у відповідальсті за «законом Савченко» скостили саме найзапеклішим лиходіям

Далі розмова пішла про «законі Савченко». Дивно, але терміни, згідно з ним, зменшили саме найзапеклішим лиходіям:

— «Закон Савченко» зіграв на руку тим людям, які дуже довго перебували у слідчому ізоляторі. А слідство тягнеться довго, як правило, відносно тих, хто вчинив дуже тяжкі злочини або серію злочинів. Нам би дуже не хотілося, щоб всі, хто звільняється з місць позбавлення волі за «законом Савченко», виходили на волю саме так – раптом, без попередньої підготовки. Є, адже, певний механізм підготовки засуджених до життя на волі. Цим займається спеціальний інспектор, який заздалегідь збирає відомості, куди засуджений хоче їхати, розсилає відповідні запити, інформує правоохоронні органи, центри зайнятості на місцях – готує базу, щоб не випускати людину в нікуди. Крім того, наша служба сприяє у видачі паспортів засудженим, що дуже важливо для влаштування на роботу. А при такому валі підготувати необхідну базу для всіх, хто отримує свободу за «законом Савченко», дуже складно. У Житомирській області під дію закону підпадають 2533 людини. Вже отримали свободу 379 осіб. З них – 86 засуджених за розбої, а 66 – за умисні вбивства. При цьому питання про доцільність їх дострокового звільнення не розглядалося: заслужив – не заслужив, розкаявся – не розкаявся – на свободу.

А. Бобриньов також зазначив, що Пенітенціарній службі невигідно, щоб підслідний роками перебував у слідчому ізоляторі, і визнав, що практику розслідування злочинів потрібно реформувати.

І – найголовніше: «закон Савченко» підштовхує підслідних всіляко затягувати розслідування – чим довше пробув у СІЗО, тим швидше опинишся на волі.

— Досвідчені злочинці можуть знайти масу способів затягнути слідство та судові слухання. Тепер це їм дуже вигідно, — констатує Анатолій Бобриньов. – І тепер цей контингент перебуватиме в СІЗО ще довше.

Тут згадалося гучна справа житомирського «Доктора Смерть», медика, що втирався в довіру до літніх людей, обіцяв їх вилікувати чи не від усіх хвороб, повільно вбивав отрутами, які підсовував під виглядом ліків, і заволодівав їх квартирами. Судове слідство за нею тягнеться з 2013 року, і він цілком може вийти на волю прямо із СІЗО.

Який же зек без посвідчення помічника депутата або, на худий кінець, журналістського?

І – останнє питання, відповідь на яке хотілося почути від Анатолія Бобриньова: що відбувається з Пенітенціарною службою України: вона є чи її немає?

— Служба перебуває в стадії реформування. Очевидно, що реформи давно назріли і організацію Служби необхідно оптимізувати. Вивчався досвід Великобританії, Швеції, Австрії, а також Польщі та Словаччини. У квітні цього року двома постановами Кабінету міністрів Державна пенітенціарна служба була ліквідована, у тому числі і її територіальні управління.

Наскільки зрозумів Житомирський Кур'єр, має змінитися сама ідеологія утримання засуджених в неволі, а для цього потрібно докорінно змінювати законодавчу базу. Ну а поки злочинців стережуть «тимчасово виконуючі», «закон Савченко» відкриває двері тюрем перед грабіжниками й вбивцями, а Кримінально-виконавчий кодекс стає все ліберальніше.

В якості прикладу невиправданої лібералізації Анатолій Бобриньов привів ст. 24 КВК, яка дозволяє без спеціального дозволу у будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань, зокрема, народним депутатам та їхнім помічникам, сільським чи міським головам, а також уповноваженим ними особам і журналістам.

— Цією статтею не скористався у нас ні один справжній журналіст, жоден депутат. Просто тому, що у нас відкриті нормальні стосунки, і ми завжди готові забезпечити їх доступ в наші установи. Ця стаття потрібна, насамперед, тим, кому потрібен безперешкодний доступ у наші установи зовсім для іншого. А розжитися посвідченням помічника депутата або журналіста особливих труднощів не являє. Ось і приходять «помічники», на яких дивитися боляче, і відповідні «журналісти» з нікому не відомих ЗМІ. Так, один громадянин відбував покарання в установі максимального рівня безпеки. Тепер у нього є посвідчення журналіста. Разом з таким же помічником депутата» він їздить по установам, спілкується там з оку на око відбуваючими покарання авторитетами. Наскільки відомо, просять гроші в обмін на лобіювання їх інтересів у різноманітних інстанціях.

Це реформи або бандитський лобі?

Отже, підсумуємо: Державна пенітенціарна служба ліквідована, і засуджених злочинців зараз охороняють люди з невизначеним статусом; «закон Савченко» дозволяє закоренілим злочинцям достроково виходити на волю; будь-яка людина, незалежно від кількості судимостей і тюремного стажу, може зараз, розжившись корочками журналіста або помічника депутата, проникати на території виправних установ і спілкуватися із засудженими; засуджені мають повне право залишатися захребетниками і, не працюючи, продовжувати у в'язницях і колоніях жити за рахунок своїх співгромадян. Результати таких «реформ» ми відчуваємо на собі – криміналітет підняв голову і вже впливає на прийняття рішень владою всіх рівнів, а добропорядні громадяни не відчувають себе в безпеці ні на вулиці, ні вдома. Щоб зрозуміти, що може статися далі, радимо ще раз переглянути фільм «Холодне літо 53-го».