Цьогоріч археологи досліджують городище літописного міста Возвягель

Возвягель, 04141.com.ua
Возвягель

Цього року Житомирська археологічна експедиція Інституту археології НАН України продовжила досліджувати Північне городище літописного міста Возвягель (нині – м. Новоград-Волинський Житомирської області). Про хід і результати розкопок пишуть у своїй статті для веб-сайту Національної академії наук України керівник цієї експедиції, старший науковий співробітник відділу давньоруської археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Андрій Петраускас і старший викладач кафедри всесвітньої історії Житомирського державного університету імені Івана Франка Марина Хададова.

Городище в околицях Новограда-Волинського відоме ще з ХІХ ст. Археологічні обстеження пам’ятки проводяться з другої половини ХХ ст. Пріорітет у співвідношенні двох городищ – Південного та Північного – із залишками літописного міста Возвягель належить М.П. Кучері (1922–1999). Археологічні дослідження широкими площами проводив на Південному городищі Б.А. Звіздецький. В результаті було зафіксовано виразні ознаки припинення функціонування міста в середині ХІІІ ст. – згорілі житлові, побутові, оборонні споруди, велику кількість речових знахідок зі слідами перебування в пожежі, рештки мешканців міста, загиблих внаслідок нападу. Все це співвідноситься з літописними повідомленнями про знищення міста військом князя Данила Галицького. Виявлено також численні знахідки, що репрезентують матеріальну культуру населення цього міста в середині ХІІІ ст. Серед них велику цінність має комплекс прикрас знатної жінки ХІІІ ст., знайдений у підкліті житлової споруди. Вчені визначали час функціонування міста в межах ХІІ–ХІІІ ст.ст., хоча більш ранні знахідки датуються ІХ–Х ст.ст. На підставі керамічних виробів ІХ–Х ст.ст., розкопаних на городищах, М.П. Кучера та Б.А. Звіздецький висловлювали припущення про, ймовірно, більш ранній період формування літописного міста (дивіться джерела: Антонович В.Б. Археологическая карта  Волынской губернии // Труды XI АС в Киеве. – М., 1901. – Т.1. – С.1–140; Звіздецький Б.А. Південне городище літописного Возвягля // Літописний Возвягль: дослідження 1988-2008 рр. – К., 2008. – С. 5–44; Кучера М.П. Нові дані про городища Житомирщини // Археологія. – 1982. – Вип.41. – С.72–81; Кучера М.П. Поселения Среднего Поднепровья //  Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. – Киев:  Наукова думка, 1984. – С.6–27).

Цьогорічні ж дослідження тривали на Північному городищі літописного міста, яке в 2007–2008 рр. обстежувалося лише візуально й незначними площами. Фахівці провели наукову атрибутацію скарбу стародавніх прикрас, що походить із Північного городища та зберігається у фондах Новоград-Волинського краєзнавчого музею, візуальне обстеження городища, фотофіксацію за допомогою квадрокоптера, дослідження культурних нашарувань за допомогою металодетекторів, обстеження площі городища за допомогою георадару й магнітометра, а також археологічні розкопки.

Зі східного передгороддя Північного городища походить комплекс прикрас знатної жінки Х ст., що складається зі срібних із позолотою сережок так званого волинського типу й лопатевих намистин. До складу комплексу входить також порожнистий срібний ґудзик із зерню, золота лунниця із зерню, сердолікові й пастові намистини. Виявлені прикраси збігаються за набором із комплексом прикрас, виявлених у результаті досліджень шарів середини Х ст. на городищі №1 літописного Іскоростеня. Це може слугувати ще одним підтвердженням зародження Возвягля як міського утворення в ІХ–Х ст.ст. Подібні припущення вже висловлювалися М.П. Кучерою та Б.А. Звіздецьким на підставі знахідок ранньогончарної кераміки.

Zviahel_archaeology_2017.jpg

Комплекс прикрас знатної жінки Х ст., виявлений у східному передгородді Північного городища в околицях Новограда-Волинського

Подальші – в 2007–2008 і 2017 рр. – розкопки й розвідки на території Північного городища, посаду і прилеглого до нього поселенського оточення виявили ранньогончарну кераміку ІХ–Х ст.ст. Під час обстежень 2012 року було виявлено залишки курганного некрополя, який також датується зазначеним часом. При складанні плану Північного городища в 2007 р. було також зафіксовано значну асиметричність оборонного рову між дитинцем (центральною укріпленою частиною міста) і барбаканом (фортифікаційний елемент для захисту підступів до міських брам). Враховуючи наявність старожитностей ІХ–Х ст.ст. на Північному городищі, його посаді, найближчій поселенській окрузі, а також комплекс престижно-значущих цінностей цього часу на городищі, можна висловити припущення, що рів, який через певну опливлість та асиметричність розглядався попередніми дослідниками як природний яр, насправді є залишками більш ранньої оборонної споруди, вписаної в потужнішу систему укріплень ХІІ–ХІІІ ст.ст.

За підсумками візуального обстеження Північного городища археологи встановили значні ушкодження поверхні ґрунту внаслідок незаконних розкопувань поверхневого шару з метою вилучення металевих предметів на території дитинця городища, інших складових оборонного комплексу, а також на посаді. Крім грабіжницьких ям, залишених після використання металодетектора, було зафіксовано чимало свіжих і давніх котлованів незаконних розкопувань території  городища для отримання стародавніх знахідок. Частина котлованів має значну площу та глибину, більшість із них розташовані на дитинці й барбакані городища.

Обстеження за допомогою квадрокоптера дало вченим змогу зафіксувати значні розміри руйнації культурних нашарувань городища грабіжницькими розкопуваннями, зробити тривимірну зйомку пам’ятки, встановити значний ступінь підйому майданчика городища над навколишньою місцевістю. Це до певної міри уможливлює співвіднесення Північного городища з так званим типом «стіжкових» городищ, які набули поширення у Східній Європі саме з ХІІІ ст.

Після обстеження верхніх горизонтів культурних нашарувань городища за допомогою металодетекторів різних конструкцій і потужностей, археологи виявили велику кількість речових знахідок, що мають високу експозиційну цінність та істотно змінюють наші уявлення про специфіку розвитку середньовічного міста і його матеріальну культуру. Особливо цікавими є два предмети, що належать до кола «золотоординських» старожитностей і представлені уламком чавунного казана. За типологічними ознаками він відповідає казанам, знайденим на багатьох пам’ятках (зокрема, в Озаричах, Комарівці, Торговиці), але за умов існування Возвягля належить до початку – другої половини ХІІІ ст., що свідчить про більш ранню дату появи чавуну на давньоруських землях (тобто разом із появою монголо-татар) і можливість уточнення датування чавунних виробів саме від середини ХІІІ ст. та введення цієї дати до наукового обігу. Важливо, що у Возвяглі було також знайдено фрагмент срібного золотоординського дзеркала із арабським написом. Аналогії таких дзеркал є серед матеріалів інших пам’яток золотоординського часу (Відділ С, тип І) за класифікацією Г.А. Федорова-Давидова, які датуються ХІІІ–XIV ст.ст. [дивіться джерело: Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью Золотоордынских ханов / Г.А. Федоров-Давыдов. – М., 1966. – 274с.].

Виявлені артефакти можна інтерпретувати як ознаку піднесення торгівлі, котра набуває інтенсивного розвитку в середині ХІІІ ст. на північному відрізку Шовкового шляху, де, власне, й розташовувався літописний Возвягель. Імовірно, саме боротьба за контроль над пересуванням товарів цим шляхом стала основною причиною суперечок між населенням міста і Данилом Галицьким. Зруйнувавши місто, князь таким чином усував посередників та конкурентів у торгівлі між Сходом і Заходом.

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України

НАН
Возвягель Звягель Новоград-Волинський городище археолог
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі