• Головна
  • Богатир з Новограда піднімав коня і навіть автомобіль з пасажирами
19:23, 4 грудня 2017 р.

Богатир з Новограда піднімав коня і навіть автомобіль з пасажирами

Нещодавно у селі Кропивня, що поблизу Новограда-Волинського, відкрили пам’ятник незвичайному землякові Ізоту Руденку – людині-велетню, силачу й цирковому артисту, якому приписують славу найдужчої людини нашої планети.

Далекого 1932 року мешканець Новограда-Волинського краєзнавець Адам Лосовський, а тоді маленький хлопчик, їхав з батьком підводою по вулиці села Роботище, що кілометрів за п’ятнадцять від міста. Аж раптом з одного двору вийшла неймовірної величини чоловіча постать: здоровенна, широка, ноги завдовжки ледве не з людський зріст, голова, наче баняк. Позаду ж незвичайного чоловіка бігли дітлахи, змагаючись, хто зможе перескочити з одного сліду в інший – такий у нього був широкий крок…

– Це Ізот Руденко, – пояснив хлопчику батько, – наш велетень!

Про цю свою єдину зустріч з поліським богатирем Лосовський кілька років тому розповів у газетній публікації, присвяченій землякові-силачу, про котрого в тамтешніх краях й досі ходять легенди. Зокрема, про те, як приносив з Корця у Новоград мішок солі на плечах (а відстань між цими містами 34 кілометри!), як з’їдав за вечерею відро картоплі, звареної в «кожушках», як піднімав коня ледве що не з возом, як потім потрапив у цирк і став борцем, де не поступався самому Піддубному. І начебто у нього було два серця…

А ось що розповідав Панфiлiй Сафpонович Руденко, рідний брат Ізота, в середині сімдесятих років минулого століття кореспонденту газети «Радянська Житомирщина»: «Нас у сім’ї було три сестри й чотири брати. Ізот був з дитинства силачем… Коли потрапив до цирку, там йому сподобалось. А як боровся з чемпіоном світу Дансеєм, і той застосував недозволений прийом, Ізот вивернувся, схопив його обома руками й кинув за арену, аж двері зірвались. Відтоді директор цирку не відходив від хлопця, був присутній на тренуваннях, сам вчив його правилам французької вільної боротьби…»

Прогнали з дому, бо багато їв

У Новоград-Волинському районі села з назвою Роботище нині не знайти – воно злилося із сусідньою Кропивнею. Але куток той, ясна річ, місцевий люд продовжує називати Роботищем. Саме там і вдалося мені розшукати 95-річну Фросину Шлюєву, єдину мешканку села, котра пам’ятає живим Ізота. Бабця мешкає самотньо у старенькій хатині, а прізвище її, на перший погляд незвичне, виявляється тутешнім: вона – нащадок російських старообрядців, які в середині ХІХ століття і заснували Роботище. Тому й розмовляє старенька російсько-українською мішаниною, в якій усе ж таки переважають російські слова. Ізот був її родичем і навіть певний час мешкав у їхній хаті.

Родичка богатиря Фросина ШЛЮЄВА

– Його мачуха прогнала з дому, – пояснює баба Фрося, – бо дуже багато їв, а в них була велика сім’я. То він до нас прийшов. Жив з нами, доки батько мій не побачив, як у піст Ізот яйця курячі пив. Розгнівавсь і витурив бездомного родича. Після того він до нас уже не приходив… Бачили його в Новограді, а потім у цирк пішов…

Ізот Руденко був двоюрідним братом Фросиної матері, розмовляв російською мовою, та, судячи з прізвища, він таки наполовину українець. До цирку ж потрапив, кажуть у Кропивні, за таких обставин. Якось у негоду біля сільського млина застряг у баюрі легковик з районним начальником. Проходив на ту пору повз машину, що буксувала, Ізот. Побачивши велетня, начальник витріщив на нього здивовані очі. А той підійшов до автівки, обхопив її своїми ручищами й переніс на сухе. Так про силача дізналась районна влада, яка й допомогла йому опинитися серед циркових атлетів.

Тіло своє продав науковцям

На піку циркової слави Ізот раптом повернувся у рідне село. А незабаром і помер. За однією з легенд, його нібито отруїла в ресторані дружина Дансея, помстившись за поразку чоловіка. Інші кажуть, що помер від тифу, а ще інші – що від голоду. Дата смерті цього дивовижного чоловіка припадає якраз на 1933 рік, коли по всій Радянській Україні людей мільйонами викошував голодомор. Ще задовго до смерті тіло своє він нібито продав для дослідів Київ­ському науковому медінституту. Інших відомостей про своє життя Ізот Руденко не залишив, адже був неграмотним.

Пам’ятник Ізоту РУДЕНКУ

На жаль, і світлин велетня ніде не знайти. Можливо, не любив фотографуватися, а може, пропали вони у вирі Другої світової війни. Вдалося розшукати лише його мальований портрет, опублікований у журналі «Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету».

Аби кpаще уявити його зовнішність та перевірити чутки про два серця, у сімдесяті pоки минулого століття учитель історії з Новограда-Волинського Віктор Савицький звернувся на кафедpу анатомiї Київського медичного iнституту. Звiдти офiцiйно повiдомили: у Руденка було одне сеpце, його зpiст сягав 234 сантиметpів, а вага – 150 кiлогpамiв. Макет скелета поліського силача й досi збеpiгається в тамтешньому музеї як унiкальний експонат.

Ігор СЛАВИЧ 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Новоград-Волинський
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Оголошення
live comments feed...