Два роки з дня загибелі бійця 30 бригади Олега Чижа: Спогади рідних

- Алло..
- Ірино Володимирівно?
- Так...?
- Співчуваємо...., ваш брат Олег.. загинув, підірвався в кабіні Уралу..........згорів...........

- Пап, ......ти де?.... послухай мене, Олега вбили ................, я зараз біжуу......... на маршрутку, мамі не кажи, поки не приїду....

- Іра, де Олег? Що сталося?
- Мамо, я скоро приїду, почекай мене....
- Іра, скк..аж...жи мені де Олег?...тато подзвонив.......
- Мам... я через годину буду, я вже виїхала, ти на роботі, Оксана поруч?

- Іра, де Олег? Просто скажи де він?....
- Мама......., Олега більше немає.......він янголятко...наш Олежка...
- А де він? А?... Де мій Олег?.....
- Мамо, я вже поруч, я скоро буду, почекай.....

17.08.2014
- Ірино Володимирівно?
- Так
- Ми з Центру пошуку військовополонених генерала Рубана, ваш брат у полоні, ми пробили його номер, засвітився в Антрациті, якщо вам подзвонять з «тієї» сторони.........................

19.08.2014
- Доброго дня, вибачте, що турбую, ви Ірина? (Ірина Глібівна)
- Так, доброго дня.
- Мені сказали, що ви волонтер і можете допомогти....у мене зник брат.............
- Моя дівчинка, диктує дані, я записую.....

СБУ, міліція, «Червоний Хрест», «та» сторона, «ця» сторона, безсонні ночі, сльози, молитви, мама з інсультом, батя п'яний то спить, то знущається, на моє прохання чоловік привіз нашу дворічну дитинку, вона і врятувала життя бабусі, "не дала вмерти"....... Живий - мертвий, в полоні чи зниклий безвісти,... ні, він живий, надійшли листи з СБУ, що він у полоні і вони працюють над його звільненням,......знову затишшя, де ж ти, Олег?.......

1.10.2014

- Алло, Іра? (Ірина Глібівна)
- Так, Ірочка, що сталося?
- Моєму «батьку» зателефонував якийсь «Чех»..., він сказавши, що у нього тіло Олега і його військовий квиток, казав, щоб приїхали і забрали...., але ж він живий, він в полоні, що робити?...
- Ірочка, зачекай, давай не будемо панікувати, зараз я тобі дам контакти..........тіло треба забирати, чиє б воно не було, щоб виключити найгірше і продовжувати пошуки, потрібно зробити ДНК.......розумієш, зараз я подзвоню і все вирішу, а ти заспокойся, мамі нічого не кажи......, цілую тебе, моя дівчинко........

03.10.2014
- Доброго дня, ви Сергій?
- Так.
- Вибачте, що турбую, я дізналась, що вас нещодавно звільнили з полону, я дуже рада за вас....можете сказати, чи чули, чи бачили ви там Олега Чижа, я його сестра, зараз скину фото............
- Так, я його бачив, 17.08.2014 в Сніжному, в міському відділі міліції, мене виводили, а його заводили на допит.......................

Ще багато днів життя здавалось гірше смерті, мамі ні слова про тіло з документами Олега, він повинен бути живим, це така надія..., знову пишу звернення до волонтерів, до депутатів, до всіх, кому можна і ні....

«Я прошу Вас, прочитайте повну інформацію, яку мені вдалося зібрати про брата і, по можливості, прошу, дайте відповідь, чи є шанси знайти його, і чи можна дати 100% гарантії, що він живий.

чиж 2

Мій брат,- Чиж Олег Володимирович, 31.05.1988  р.н., командир відділення з 30-ї бригади 2-ї батареї важкої самохідної артилерії, з Новограда-Волинського Житомирської обл., мобілізований 13.03.14, а в зоні АТО з 17.07.14., частина А0409, польова пошта В2731
14.08 мені, його сестрі Ірині, повідомили телефоном бійці з підрозділу Олега, що він загинув у ніч з 12 на 13.08 в 2:00 години, сказали, що підірвався в кабіні Уралу, але це неможливо, тому що останній раз Олег виходив на зв'язок з мамою в 5:18 ранку 13.08.14 р., сказав: «Мамо, все нормально, я зайнятий», я була свідком цієї розмови і також чула голос брата.
Оператор life підтвердив цей дзвінок з мобільного номера Олега 0631939353. Також мій брат користувався такими номерами: 0963434628, 0934151466.
Imei1: 863801025020071, Imei2: 863801025020089
Незабаром у нас з'явився свідок – ***** Сергій, звільнений з полону, військовий 30-я бригада, він по фотографії упізнав Чижа Олега і підтвердив, що бачив його 17.08.14 в м. Сніжне в міському відділі міліції, вони випадково зустрілися, коли Олега вели на допит, а Сергія виводили. Сергій впевнений у своїх словах, так як бачив Чижа Олега раніше, Олег був поранений, перев'язана голова і права рука, допит проводив людина за позивним «Адвокат».
Після всього, що сталося, ми звернулися до СБУ Новограда-Волинського, де нам дали номер вхідного заяви З-91 від 18.08.14, також звернулися до СБУ Житомира і Києва, написали заяву в міліцію, звернулися в Центр генерала Рубана, написали заяву в Червоний Хрест Житомира: справа № 113290/15, звернулися до Військової Прокуратури Житомира.
З Центру пошуку військовополонених генерала Рубана нам відразу ж повідомили, що номер Олега зафіксований в р. Антрацит Луганської обл., пізніше дали інформацію, що номер встановлено м. Сніжне Донецької обл.

1 жовтня батько Олега зателефонував чоловік за позивним «Чех», його номер *****сказав, що у нього тіло мого брата, документи і телефон, запитав закопувати або віддати волонтерам, попросили віддати волонтерам. Коли тіло доставили в морг Запоріжжя, виявилося, що вона не одна там, а 21, також впізнанню не підлягало, так як йому було близько 2-х місяців, поки знайшли. Мобільні номера батька і матері були записані на клаптику паперу у військовому квитку.
На нашу адресу після звернень прийшло багато листів про те, що Олег Чиж дійсно перебуває в полоні, а також був зазначений м. Антрацит Луганська обл., деякі листи прикріплюю до свого повідомлення в якості доказу.
Також нещодавно надійшла інформація від Олени Васильєвої, що мій брат у СІЗО в Росії...... Я звернулася за допомогою до адвоката Віолетти ****, але поки що нічого не підтвердилося...

День не пам'ятаю...

- Здраствуйте, ви Ірина?
- Так
- Хочете поговорити з братом?....ваш брат у мене, я можу організувати розмову, скиньте 1000 гривень на цю карту і через півгодини ми з вами зв'яжемося....

- Алло, Іра (Ірина Глібівна)!!! Мені сказали, що я почую брата, треба заплатити.........
- Ірочка, почекай!
- Я його зараз почую....ви уявляєте Господи.......
- Ірочка, почекай, дай мені хвилину..... номер, з якого тобі дзвонили, закінчується на «385»?
- .....так???!!!........
- Ірочка, моя дівчинка, це розвід, з цього номера телефонували Світланці, Мариночці, немає у них Олега, просто хочуть здерти бабло....................

День не пам'ятаю....

- Алло, Іра...(Ірина Глібівна), у мене є фотографії тіла..., напевно це Олег....... У нього такі ж передні зубки..., ланцюжок схожий........., там, де родимка, чорне плямочка........, шрам на лобі,... футболка точнісінько.......напевно це він, все схоже................у нього шия розірвана праворуч....футболка просякнута кров'ю, скрізь черви........

- Іра (Ірина Глібівна) .......здраствуйте, ДНК ........співпало, це Олег, "причина смерті не встановлена у зв'язку з закостенінням скелета"...........це Олежик................,.як сказати мамі,.... другий раз......................
- Ірочка, слухай мене.......нам зараз не можна плакати............треба зібратися,....давай подумаємо, як сказати мамі, ..........

30 січня 2015 р. ми поховали Олега........

Мені було дуже боляче писати ці спогади, вони завжди будуть зі мною, і той страшний день – 13 серпня 2014 року, коли Олег зник, горітиме яскравою свічкою в церкві, я сподіваюсь, не одною.....пам'ятати і поминати загиблих хоча б свічечками, запаленими з любов'ю і болем, з розумінням і скорботою – це місія живих, тих, що в тилу, тих, хто розуміє цей біль і усвідомлює важку втрату, втрату Сина!!! Втрату Синів!!!! Втрату цілих майбутніх поколінь ненароджених прекрасних людей, і всі вони були б розумні і найкращі, бо пішли на цю війну першими і загинули найкращі СИНИ України, загинули, захищаючи свій народ ціною власного життя. Тут викладено не все, нашій родині у пошуку Олега допомагало дуже багато хороших людей, усі намагались його знайти, на жаль, були і шахраї, що трохи нажилися на горі, проте нехай Господь управить, сподіваюсь.... 13 серпня - день, коли ми поминатимемо Олега, і, як би боляче не було, я хочу подякувати усім тим людям, хто допомагав його шукати і тім, які знайшли.......на шкода - мертвого...., що може бути гірше, а гірше те, що є родини, які й досі шукають і вже не відомо, чи знайдуть........безкінечний біль і страшна втрата - це чорна пляма, ні це бездонна діра у грудях, у серці, в свідомості і в нашій історії........

чиж 3